| |
1 грудня 1991 року під час
історичного Референдуму український народ
висловився за незалежність своєї
Батьківщини, за перетворення України в
демократичну правову соціальну державу.
Самостійна Україна, про яку мріяли
покоління патріотів, стала реальністю.
Упродовж минулих років наша держава
утвердилася на світовій арені, стала
вагомим чинником міжнародної політики.
Однак сподівання на те, що незалежна
Україна забезпечить високий рівень життя
своїм громадянам, побудує по-справжньому
вільне й справедливе громадянське
суспільство, гарантуватиме відродження й
піднесення національної духовності,
значною мірою не справдилися.
Так сталося, зокрема, й тому, що національно-демократичні
сили, які 1989 - 1991 року ініціювали
проголошення української державності та
сприяли її становленню, не отримали
реальних владних важелів, а відтак не стали
вагомим чинником у створенні демократичних
інститутів державного управління, в
оздоровленні політичного життя в Україні,
не змогли перешкодити утвердженню
олігархічно-кланової влади. Пізніші
розколи й чвари в середовищі національно-демократичних
партій, зокрема й відверто інспіровані
владою, угодовство багатьох лідерів нашої
національної демократії призвели, у свою
чергу, до зневіри значної частини громадян
у самій можливості змін на краще.
Сьогоднішній розвиток політичної ситуації
в Україні характеризується наростанням
низки негативних і небезпечних тенденцій.
Посилюється протиборство антиукраїнських
за своєю суттю кланово-мафіозних
угруповань та регіональних владних
верхівок за перерозподіл сфер впливу в
політичному та економічному житті держави.
Чіткішими стають ознаки диктатури, існує
реальна загроза демократичному шляху
розвитку України, залишається висока
ймовірність здійснення вигідного
олігархам конституційного перевороту під
гаслом необхідності імплементації
результатів так званого "референдуму за
народною ініціативою". Панує повсюдна
зневага з боку представників влади до вимог
Закону, що тягне й неможливість для
громадянина захистити свої права в суді.
Відбувається поступова зміна
зовнішньополітичного вектору держави в бік
нових інтеграційних побудов на пост-радянському
просторі. Триває дезорієнтація та
деморалізація українського суспільства
через контрольовані панівною владною
верхівкою або привласнені олігархами
засоби масової інформації. Шаленій
кампанії цькування піддаються всі
реформаторські, проукраїнські,
антиолігархічні кроки Прем'єр-міністра
України В.Ющенка.
Уроки виборів до Верховної Ради України в
березні 1998 року, виборів Президента України
восени 1999 року, проведення так званого "всенародного
референдуму" у квітні 2000 року, під час
яких роз'єднані національно-демократичні
сили зазнали поразки, роблять завданням
часу посилення взаємодії тих політичних
партій, які захищають національні інтереси
України, є виразниками прагнень громадян -
прибічників Української Національної Ідеї.
Усвідомлюючи відповідальність за долю
України,
прагнучи щастя, свободи та добробуту для
Українського Народу;
обстоюючи становлення справедливого,
солідарного, громадянського суспільства та
утвердження демократичної, правової,
соціально відповідальної Української
національної держави;
ми, від імені Української Народної Партії
"СОБОР", Української Республіканської
Партії та Української Християнсько-Демократичної
Партії оголошуємо про намір сконсолідувати
зусилля з метою створення як кінцевої мети
об`єднаної потужної політичної сили, -
партії, яка зуміє взяти на себе реальну
відповідальність за вихід України з кризи.
З цією метою ми, керуючись програмовими та
статутними засадами наших партій, діючи в
річищі ухвал їхніх керівних органів,
висловлюючи тверду волю переважної
більшості членів наших партій, робимо
перший крок до такої єдності й утворюємо
Блок Української Народної Партії "СОБОР",
Української Республіканської Партії та
Української Християнсько-Демократичної
Партії
Через цей Блок ми будемо здійснювати:
координацію наших дій з усіх
найважливіших питань суспільно-політичного
та соціально-економічного життя України;
спільну участь у виборчих кампаніях усіх
рівнів шляхом формування єдиного виборчого
списку та висування узгоджених кандидатів
блоку за мажоритарними округами й на посади
голів територіальних громад.
Через широку просвітницьку роботу,
участь в органах місцевого самоврядування,
виконавчої влади, достатнє представництво
в Верховній Раді України досягнемо нашої
спільної мети.
Наш Блок відкритий для всіх політичних
партій України, які поділяють положення й
принципи цієї Політичної декларації.
Водночас Блок готовий стати частиною
ширшого об'єднання національно-демократичних
партій. Закликаємо всі патріотичні,
державницькі сили до єдності.
Керівними органами Блоку є Велика Рада та
Виконавчий комітет у складі представників,
що делегуються керівними органами наших
партій у встановленому їхніми Статутами
порядку відповідно до Регламенту Блоку.
Робочим органом Блоку є його Секретаріат,
діяльність якого забезпечуватиметься
спільним бюджетом. Регламентні норми
гарантують забезпечення консенсусного
механізму ухвалення всіх основних рішень,
почерговість головування представників
партій-учасниць Блоку в його керівних
органах.
Навколо Блоку має формуватися широке
громадське об'єднання з участю громадських
організацій, які підтримують ідеї Блоку.
Єднаючись в ім'я Нації, Українського Народу
й Батьківщини, виконуємо свій обов'язок
перед поколіннями полеглих за волю України,
перед усіма нині живущими і ще не
народженими нашими дітьми й онуками.
За Українську Народну Партію "СОБОР"
А.Матвієнко
За Українську Республіканську Партію Л.Лук'яненко
За Українську Християнсько-Демократичну
Партію О.Сергієнко
|
|
