Соціологи проти брудних політтехнологій

Виборча кампанія принесла Україні ще одне тривожне явище: зливу інформації про соціологічні дослідження, начебто виконані структурами, які раніше не були відомі ані загалові, ані фахівцям. Експерти одностайні в тому, що цифри таких “досліджень” здебільшого просто вигадувалися на догоду інтересам певної політичної сили, а потім вкидалися в ЗМІ через “Інтернет”.

Під час засідання авторитетного “Українського клубу” 7 березня, присвяченого прогнозам соціологів і політологів щодо складу майбутнього парламенту і розвитку політичної ситуації в країні, науковий керівник фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна зізналася: значну частину свого часу вона витрачає сьогодні на дзвінки до різних ЗМІ з вимогою не оприлюднювати відверто недостовірні цифри соціологічних досліджень.

А голова правління Українського інституту соціальних досліджень Ольга Балакірєва зробила сенсаційну заяву. За її словами, їй було запропоновано значну суму грошей за оприлюднення від імені УІСД очевидно “віртуальних” рейтингів. Після її відмови ці ж самі цифри було оприлюднено через два дні, 27 лютого цього року, головою правління Центру соціологічних та політологічних досліджень “Соціовимір" (структури, фаховим соціологам невідомої) Сергієм Тараном та науковим керівником цього ж центру (а заодно - 50-м номером у списку БЮТ) Володимиром Полохалом.

Від даних, отриманих провідними соціологічними центрами держави, які мають апробовані методики досліджень і чиї результати відзначаються достовірністю, ці цифри відрізняло друге місце БЮТ і третє – “Нашої України” (на той час, коли провідні соціологічні служби України фіксували стабільне друге місце “Нашої України” зі значним відривом від БЮТ).

“Засвітився” “Соціовимір” і 10 березня – в останній день, коли закон дозволяв публікувати результати соціологічних опитувань, оприлюднивши ірреально високу цифру тих, хто начебто хоче бачити Юлію Тимошенко на посаді прем’єр-міністра України. Цю відверто недостовірну інформацію було майже відразу усунуто зі стрічки новин “Української правди”, але на інших, менш вимогливих щодо свого змісту сайтах вона залишилася.

Отже, наукову соціологію в Україні дедалі частіше підміняють брудні політтехнології. Відповідальність за це, на думку експертів, лежить не лише на анонімних “технологах” (і на відомих політиках, які залишаються “за кадром”), а й на учених, які “арендують” свої імена для оприлюднення відверто “липових” даних, та на ЗМІ, які ці дані вміщують.

Прес-служба Інституту відкритої політики