Запит на правицю

Криза, що виникла останнім чином в партії, була зумовлена, передусім, майбутніми парламентськими виборами, а точніше – позицією партії на цих виборах. Більша частина Центрального Проводу та голова Ради старійшин Левко Лук’яненко переконані, що нам слід іти на вибори з партією „Батьківщина”. Вони відверто мотивують це тим, що у списку БЮТ вони матимуть більші шанси стати народними депутатами на наступні 5 років.

Інша частина „ідеалістів” говорить про необхідність утворення правиці – блоку національно-демократичних сил. До нього могли б увійти УНП, НРУ, ОУН, КУН, „Пора”. Вони нагадують про звернення до усіх національно демократичних партій України, яке було підписане нашою партією та УНП ще 22 січня 2003 року. Це нелегкий шлях, і він може дати менше мандатів народних депутатів (або й зовсім не дати), але дозволить зберегти УРП „Собор” як авторитетну і послідовну праву політичну силу.
Заступник голови партії Володимир Шовкошитний у своєму виступі на останньому засіданні Центральної Раді запропонував провести внутрішньопартійну дискусію щодо мети, яку ставить собі УРП „Собор”. На його думку, метою нашої партії має бути її представництво у парламенті. А уявімо собі ситуацію, в якій рейтинг Юлії Тимошенко різко знизився б і шанси БЮТ потрапити до парламенту стали примарними. В той же час суттєво зріс рейтинг „Регіонів”. В такому разі, відповідно до цієї ідеології, нам слід би було блокуватися з „Регіонами”, бо від НСНУ ми, мабуть, мало що отримали б?

А якщо серйозно, то після вступу в силу положень конституційної реформи народні депутати матимуть імперативний мандат, який не лише заборонить їм переходити в іншу фракцію, а й зобов’яже їх до фракційної дисципліни, тобто до голосування відповідно з рішенням керівництва фракції. Відтак, у новому парламенті депутати від фракції УРП „Собор” вже не зможуть мати власної позиції, спираючись на позицію партії, як це було досі. Тоді виникає резонне запитання: а що дасть партії наявність кількох народних депутатів, якщо вони не лише не зможуть проводити ідеологію партії, а й, можливо, дискредитуватимуть її, займаючи позицію, далеку від програмових засад? Бо хто сьогодні може чітко окреслити ідеологію „Батьківщини”? Хто може гарантувати, що заради підтримки на виборах, а потім заради утворення урядової коаліції і посади Прем’єра Юлія Володимирівна не візьме на себе таких зобов’язань перед Кремлем чи перед „Регіонами”, які йтимуть врозріз із проєвропейською, консервативною в національній площині і ліберальною в площині економічній ідеологією нашої партії?

Відтак, стає зрозуміло, що в конфлікті приватних інтересів з партійними і національними у декого бере гору інтерес приватний. Бо ж партійний і національний інтерес полягає у посиленні правиці, а блокування УРП „Собор” з „Батьківщиною” призведе до того, що на правому фланзі забракне принципової політичної сили.
Натомість, блок правих партій може бути спроможним подолати 3-відсотковий бар’єр. Мабуть, не варто оцінювати його шанси арифметичним додаванням тих рейтингів партій, які сьогодні подаються соціологами. В соціології, як і в економіці не діють прості математичні моделі. А суспільна психологія, яка грає тут вирішальну роль, є ще молодою наукою. Безумовно, можна передбачати суспільний запит на авторитетну правицю, особливо в умовах наявної взаємної компрометації НСНУ та БЮТ. Тому зовсім не фантастичним би було проходження до парламенту навіть такої кількості депутатів від правиці, яка б дозволила утворити власну фракцію. І саме тоді УРП „Собор” змогла б реалізувати свою головну мету – об’єднання всіх державницьких національно-демократичних сил в єдину потужну політичну силу. Ми стільки років заявляли про свою готовність іти дорогою єднання, що тепер не час відмовлятися від своїх засад.

Все це зумовило принципову позицію Голови УРП „Собор” Анатолія Матвієнка, який наполягає на продовженні переговорів з можливими партнерами по правиці і розгляді на майбутньому з’їзді партії можливості утворення такого блоку.

Богдан Олексюк