Україна – СОТ

Українська газета, 11 травня 2005 року

На світовому ринку проти українських експортерів досі велася торгова війна. Перед українськими товарами зводилися все нові бар’єри. Металопрокат, що є одним з основних предметів українського експорту, користувався особливою увагою численних антидемпінгових розслідувань. Безумовно, підприємствам України складно конкурувати на рівних з іноземними компаніями. Для реструктуризації і модернізації промисловості бракує інвестицій. За останні 10 років українські експортери більше як 80 разів були звинувачені компаніями і урядами інших країн в нечесній торговій практиці, в основному у “демпінгу” – продажу експортованих товарів за цінами нижчими за нормальні ринкові, чи навіть нижчими за собівартість. Після розслідувань на український експорт дуже часто накладалися штрафні санкції в формі підвищення ввізного мита.

Не вдаючись до обговорення справедливості цих санкцій, можна відзначити, що такі звинувачення свідчать про проблеми, з якими стикається Україна, ведучи торгівлю в умовах міжнародної конкуренції, а також про ворожість, з якою сприймаються окремі галузі української промисловості в зовнішньому світі. На думку експертів, виходом з ситуації може стати диверсифікація експорту і освоєння нових регіональних ринків. Та найголовніше – якнайшвидший вступ до Світової організації торгівлі (СОТ).

Серед українських підприємців побутує думка, що середній і малий бізнес не готовий до вступу України в СОТ. Загалом – шлях правильний, вважають вони, але необхідною передумовою є розвиток підприємництва в Україні. Сьогодні для України вже не стоїть питання вступати чи не вступати. Питання полягає в тому, якими мають бути умови і терміни приєднання до СОТ, як при цьому уникнути небажаних наслідків і максимально використати переваги міжнародної торговельної системи.

СОТ перебуває у постійному розвитку. В листопаді 2001 року 144 країни-члени Світової організації торгівлі почали черговий раунд переговорів з приводу подальшої лібералізації торгівлі, так званий Раунд розвитку. Країни-члени СОТ зобов’язуються до подальшого відкриття національних ринків для міжнародної торгівлі, до чергового зниження митних тарифів, послаблення підтримки і захисту фермерів, зниження бар’єрів у міжнародній торгівлі послугами, обмеження можливостей втручання держави у торгівлю з метою захисту власних галузей промисловості. Усе це безумовно впливатиме і на Україну.

На думку британського експерта з питань міжнародної торгівлі Майкла Джонсона, в окремих випадках, коли галузі є особливо слабкими і мають стратегічне значення, Україна може вести переговори про спеціальний рівень тарифних бар’єрів чи про перехідний період перед повним прийняттям правил СОТ. Але члени СОТ дадуть свою згоду на це лише в дуже небагатьох випадках. Тому Україні слід розставити пріоритети і прийняти стратегічні рішення відносно майбутнього своєї промислової політики.

Яку ж користь принесе Україні приєднання до СОТ? По-перше, відкриття національних ринків для міжнародної конкуренції в довгостроковій перспективі прискорить приплив нових технологій, збільшить внутрішнє інвестування, стимулюватиме розвиток нових форм бізнесу, а для споживача – покращить вибір товарів і знизить ціни на них.

По-друге, правила СОТ накладають жорсткі зобов’язання на уряди торгуючих країн, але в той же час вони захищають від дискримінаційних торгових обмежень, які можуть нав’язуватися іншими членами СОТ. І навпаки, залишаючись поза системою майже загальноприйнятих правил, мусимо бути готовими до того, що й інші країни не будуть зобов’язані дотримуватися цих правил в торгівлі з нами. Важливо, що процедури СОТ дають сьогодні можливість меншим і слабшим членам Організації позиватися з великими країнами і вигравати ці позови.

Процес пристосування до нового конкурентного середовища СОТ буде, безумовно, болючим для українських підприємств. Але ми маємо усвідомити, що це мусить відбутися в будь-якому випадку, вступатиме Україна до СОТ, чи ні. «В умовах закритого ринку і відсутності конкуренції промисловість України не стане ефективнішою, - підкреслює Майкл Джонсон. – І, чим менш конкурентноздатною вона стає, тим більшим буде розрив у цінах на товари українських компаній і більш ефективних іноземних виробників. А це значить, що іноземні товари зможуть конкурувати навіть незважаючи на високі тарифи на імпорт, яких постійно добиваються представники ряду галузей. Протекціоністські методи в Україні не спрацьовують вже сьогодні, а в майбутньому вони будуть ще менш ефективними», вважає британський експерт.

Справді, одним з найістотніших негативних чинників, дія якого активізується при вступі до СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Адже Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності. Тож, можна стверджувати, що вплив приєднання до СОТ буде для різних галузей економіки досить різним. Насправді ж, оцінити глибоко й всесторонньо переваги і проблеми, пов’язані з вступом України до СОТ дуже непросто. Необхідно задіяти математичний апарат, використати економетричні моделі. Складність процедури СОТ створює в цих задачах додаткові невідомі.

Виходячи з цього, що мав би зробити український уряд насамперед? Очевидними виглядають такі невідкладні кроки, які зрештою Україні доведеться зробити в будь-якому випадку. Передусім, ми повинні настоювати на найкоротших термінах вступу до СОТ. Україна не отримає кращих умов, розтягуючи процес адаптації своїх законів до норм СОТ. Західні експерти постійно радять Україні послабити контроль за бізнесом, застосувавши прості й прозорі закони, які б чесно регулювалися органами влади. Умови створення нових компаній мають бути щонайпростішими. А вільніший доступ до світових ринків забезпечить саме участь України в СОТ.

Українські урядовці відверто заявляють, що членство у Світовій організації торгівлі є одним з етапів у процесі вступу України до Європейського Союзу. Відтак, якщо питання відкриття ринку і усунення захисту національних виробників переважають в нинішніх переговорах про вступ до СОТ, то вони ще більше загостряться, коли в кінці кінців Україні доведеться вести переговори про вступ до єдиного ринку ЄС. Адже тут не може бути мови про захист тих, хто не витримує конкуренції, тому варто почати підготовку до цього вже зараз.

Україна – Росія – СОТ: хто швидше?

Як заявив міністр економіки Сергій Терьохін, Україна претендуватиме на членство у Світовій організації торгівлі на грудневій сесії в Гонконгу. "На сесії буде йти питання тільки про Україну", - підкреслив він. Терьохін відзначив, що Україна практично завершила переговори з країнами-учасницями Світової організації торгівлі. Зокрема, за його словами, більше ніж на 86% погоджено тарифні позиції, а також більше ніж на 90% підписано двосторонніх угод з країнами-членами СОТ.

Цікаво, що на запитання кореспондента «Новых Известий» про те, як довго чекати цього Росії, Сергій Терьохін дав гранично відверту відповідь: «Аналіз переговорів Росії з членами СОТ показує, що роботи вам вистачить ще років на три».

В той же час російські урядовці проявляють більший оптимізм у цьому питанні. Міністр економічного розвитку і торгівлі РФ Герман Греф в кінці лютого заявив: "Вступление в ВТО, если это произойдет в 2006 году, - мощнейший импульс для повышения инвестиционной привлекательности и роста экономики страны. Это один из серьезных вкладов в то самое удвоение ВВП, о котором мы говорим".

Цікаво, що ще напередодні в Цюриху після переговорів з торговим представником США Робертом Зелліком щодо згоди США на вступ Росії у ВТО Герман Греф заявляв, що Росія встигне стати членом СОТ у грудні цього року. «Безумовно, ми доб’ємося результату», - сказав тоді він.

Проблеми, які постають перед Росією в двосторонніх переговорах з країнами-членами СОТ, справді значні. По-перше, це подвійне ціноутворення на енергоносії. Торгових партнерів Росії турбують її занадто низькі внутрішні ціни на електрику і газ. По-друге, захист інтелектуальної власності: в Росії дуже поширене так зване піратство. По-третє, існуючі перешкоди для доступу на російський ринок закордонних банків і страхових компаній.

Про те, що Росія має намір завершити переговори щодо приєднання до СОТ до кінця 2005 року, заявив також заступник директора департаменту торговельних переговорів Мінекономрозвитку РФ Володимир Ткаченко. "Орієнтир - цей рік, підстав чекати ще рік немає", - відзначив він і нагадав, що в грудні 2005 року в Гонконзі відбудеться міністерська конференція СОТ й у випадку успішного завершення переговорів питання про членство Росії у Світовій організації торгівлі може бути розглянуте на цій конференції, повідомляє «Газета.ru».

На думку Ткаченка, що приєднання Росії до СОТ незначно вплине на економічне зростання Росії, однак, істотно покращить її інвестиційний клімат. Він повідомив, що на сьогоднішній день переговори "перевалили за екватор". Так, за його словами, Росія вже погодила 90% тарифів і завершені переговори з країнами-членами СОТ, обсяг товарообігу Росії з якими складає 80%.

Разом з тим, за словами Ткаченка, поки що не вирішені проблеми, що стосуються питань ціноутворення на природний газ. Стосовно переговорного процесу щодо послуг, Ткаченко відзначив, що ці переговори відносяться до категорії важких. "Ми відкриваємо ринок фінансових послуг, але з певними обмеженнями", - відзначив чиновник. Зокрема, за його словами, Росія наполягає на недопущенні відкриття філій іноземними страховими компаніями і банками, також передбачається обмеження доступу компаній з іноземною участю в ряді секторів, наприклад, у деяких секторах обов'язкового страхування. Також Ткаченко відзначив, що збережеться монополія "Ростелекому" на надання послуг міжміського і міжнародного зв'язку на перехідний період. За його словами, Росія має намір підтримувати галузь сільського господарства і після приєднання до СОТ.

Отже, реальні терміни вступу України до СОТ можна визначити, найімовірніше, на кінець 2005 р. Це за умови, що делегації України на переговорах вдасться оперативно узгодити всі зобов'язання та доповідь робочої групи на прийнятних для національних інтересів умовах. Тим часом росіяни, які прагнуть опинитися в СОТ першими, зуміли виторгувати для себе досить вигідні умови вступу, чим Київ поки-що похвалитися не може. Як сказав якось в інтерв’ю газеті “Голос України” голова комісії з міжнародних справ Держдуми РФ Дмитро Рогозін, Москва, уважно відслідковуючи розвиток “київських” переговорів про вступ до СОТ, дивується, як легко здають позиції українські переговорники з багатьох питань.

Росіян турбує передусім статус, в якому Україна стане членом СОТ. Як пише Олексій Чічкін в статті "Київ грає на випередження", опублікованій нещодавно в «Газеті СНГ.Ru», "Україна має намір вступити у СОТ в статусі країни з перехідною економікою. Це обмежить можливості Росії і Білорусі вводити проти українських виробів і послуг високі мита і кількісні обмеження. Переговори Києва із СОТ зводять нанівець ялтинські (2002р.) домовленості про узгоджену зовнішньоекономічну політику країн-членів Єдиного економічного простору (РФ, Білорусь, Україна, Казахстан). На аналогічний статус претендують і інші країни ЄЕП, окрім РФ, яка має намір вступити у СОТ в статусі країни з ринковою економікою.

Разом з тим, - зазначає далі автор, - український віце-прем'єр з питань європейської інтеграції Олег Рибачук не виключив можливості, що Україна «до кінця поточного року стане членом Всесвітньої торгової організації і одержить статус країни з ринковою економікою». Ці плани реалізовуватимуться в рамках довгострокової програми дій «УКРАЇНА-ЄС», прийнятої в березні 2005 р.

Економічний збиток Росії від випереджаючого вступу України у СОТ в перехідному статусі, за оцінками експертів, складе від 85 до 130 млн. євро в рік в поточних цінах. Одночасно йдуть переговори про формування зони вільної торгівлі у складі Польщі, Угорщини, Румунії, Чехії, країн Балтії, Молдавії, Грузії, Азербайджану і Узбекистану. Тобто на стику ЄС і недавно відтвореного ГУАМ", - йдеться в статті О.Чічкіна.

Українські економісти також уважно слідкують за ходом переговорів Росії про вступ до СОТ. Що означатиме для України такий крок нашого торгового партнера? Як вважає доктор економічних наук Ігор Бураковський, насамперед це означатиме впорядкування зовнішньоторгового режиму Росії у відповідності з прийнятими міжнародними правилами. Таке впорядкування зробить торгово-економічні відносини України і Росії прозорішими і більш передбачуваними. Загалом, лібералізація зовнішньої торгівлі Росії (це, передусім, зниження імпортних тарифів, усунення ряду нормативних обмежень) є, без сумніву, вигідною для України, хоч вона й не відміняє конкуренції між українськими та російськими виробниками. Ігор Бураковський наголошує на важливості якнайшвидшого вступу України до СОТ. Адже участь Росії в цій організації дозволить їй брати активну участь у виробленні нових правил функціонування міжнародної торгової системи, які потім доведеться виконувати й Україні. Неучасть в цьому процесі України, якщо вона до того часу не стане членом СОТ, дає переваги Росії, оскільки вона постарається отримати вигідні для себе зобов’язання України. Якщо ж Україна стане членом Організації швидше за Росію, то відповідні переваги матимемо ми.

Дійсно, на умови нашого вступу може вплинути Росія, як зацікавлена сторона. З іншого боку, якщо ми вступимо до Організації швидше, то зможемо вимагати від Росії врегулювання ряду проблемних питань в двосторонній торгівлі. Адже обмеження, які російською стороною запроваджуються постійно, нагадують стан торгової війни між нашими країнами, - вважають експерти.

Богдан Олексюк