УРП "Собор" - Публікації

Інвазія (або як російська мафія намагається „методом Колєснікова” прибрати „Ремточмеханіку” до своїх рук)

Кожен киянин, напевно, бодай один раз за своє життя відвідав завод “Ремточмеханіка”, розташований на вулиці Урицького неподалік від залізничного вокзалу. Протягом більше сорока років це підприємство надає населенню свої послуги. Тут завжди можна було відремонтувати годинник чи фотоапарат, виготовити ланцюжок, весільну каблучку чи іншу коштовну річ до пам’ятної дати. Сьогодні це підприємство знаходиться під загрозою знищення. Дуже привабливою виявилася будівля, яка знаходиться у центральному районі міста, та ще й поряд із залізничним вокзалом.
Одного дня у кабінеті директора пролунав телефонний дзвінок. Телефонували представники московської інвестиційної компанії “Плацдарм” з пропозицією продати акції заводу. Проте гроші у виробництво „Плацдарм” вкладати не збирався: пропонувалося створити черговий бізнес – офісний центр або гральний заклад. Ці пропозиції було відхилено. І тоді стали відбуватися дивні події. Розпочалася так звана “інвазія”. Сьогодні колектив підприємства намагаються вижити з будівлі, використовуючи брудні технології, що їх вже відпрацьовано на інших підприємствах. Саме такими технологіями було знищено “Київвзуття”.
Спочатку була перевірка Управлінням внутрішніх справ по боротьбі з економічними злочинами. Вона тривала довгий час, але нічого кримінального виявити не змогла. Тоді було вирішено зайти з іншого боку. Адміністрація заводу постфактум дізналася, що проти підприємства було порушено ряд судових цивільних справ. Та не просто порушено, а вже й судові процеси відбулися за відсутності його представників. Жодного виклику чи навіть повідомлення про судові слухання на підприємство не надходило. Судові процеси з невідомої причини відбуваються в різних містах України (Львів, Одеса, Ужгород, Луганськ, Мукачево), але не у Києві.
Інформація про згадані судові дії стала відомою керівництву заводу лише завдяки Солом’янській виконавчій службі міста Києва. Судові процеси йшли лавиною. Перше повідомлення надійшло із міста Мукачево. Особливої уваги заслуговують ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03 2005 та ухвала Приморського суду Одеси від 24.03.2005, які безпідставно закривають рахунок нашого підпримства. Нашим представникам не надають доступу до матеріалів про перебіг справ. Вони отримують вже готові судові ухвали. Виникає логічний ланцюжок: спочатку підприємством зацікавилися російські інвестори, пропозиції яких були відхилені, потім з’явився черговий «інвестор», з не менш дивними пропозиціями, який пообіцяв боротися з нами „своими методами”, а потім почалися судові процеси. Ухвали судів спрямовані на закриття “Ремточмеханіки”.
Для провадження судових дій було задіяно колишніх працівників підприємства. До інвазійного процесу залучаються підробні документи, довіреності невідомим особам, які їм ніколи ніхто не видавав. Позивачі виявляють кричущу некомпетентність. Наприклад, було відкликано ліцензію на провадження діяльності, яка ніколи не провадилася підприємством. А чого варта заборона посадовим особам підприємства звертатися до суду?
Із чергової постанови про відкритя виконавчого провадження вбачалось, що позивачем у справі, яка чомусь розглядалась у Личаківському суді Львова, виступав один з колишніх співробітників ВАТ “ Ремточмеханіка”. Ані копії позовної заяви, ані письмових чи усних звернень цієї особи раніше не надходило. У телефонній розмові, яка згодом відбулася, останній повідомив, що хоче отримати з підприємства 50 тис. доларів.
„Ремточмеханіка” не здається, хоча хтось інвестує чималі гроші задля її знищення.
Свого часу колектив заводу одним з перших оголосив страйк на підтримку “Помаранчевої революції” та відрядив своїх представників у наметове містечко. Трудовий колектив підприємства відстоював можливість жити в країні, де більше ніколи не буде панувати свавілля злочинних владних кіл. Уже тоді на нього намагалися здійснювати тиск, використовуючи багатий арсенал брудних засобів, яким володіло тодішнє керівництво країни.
Місцева влада уникає втручатися до цієї справи. ЗМІ за подання інформації просять такі суми грошей, якими підприємство просто не володіє. Окремі наші співробітники зізнаються, що просто бояться та наводять аналогічні приклади того, що вже сталося з деякими іншими київськими підприємствами. Колектив заводу не хоче поділити долю “Київвзуття” та інших підприємств, які припинили своє існування через тиск і погрози. Тиск чиниться сьогодні на багатьох відповідальних працівників підприємства та членів їх сімей.
Нова влада оголосила верховенство права у державі та заявила, що перед Законом всі громадяни рівні. У такому разі виникає питання: що ж це таке коїться? Наші люди повірили новій владі, коли вона була ще опозицією, та пов’язали з нею свої сподівання. Допомога «Ремточмеханіці» потрібна вже зараз. Нехай ніхто не залишиться байдужим! Наші робітники можуть вийти і на Майдан. Їм є за що боротися: за право на нормальну працю і за долю своїх сімей. Є влада і закон. Вони, а не володарі брудних закордоннх технологій, мають сказати останнє слово!

Довідка
АТ “Завод Ремточмеханіка” було створено у 1994 р. шляхом перетворення держмайна заводу “Ремточмеханіка” у відкрите акціонерне товариство. Як державне підприємство завод “Ремточмеханіка” було створено у 1960 р. згідно з рішенням Виконкому Київради з метою забезпечення належної якості побутового обслуговування населення та гостей столиці України шляхом реорганізації артілі “Гравючас”.
1. АТ “Завод Ремточмеханіка” є правонаступником заводу “Ремточмеханіка”. Засновниками ВАТ виступили Фонд комунального майна України м. Києва та трудовий колектив заводу “Ремточмеханіка”. Держава поступово реалізувала свою частку акцій шляхом їх продажу фізичним (на сертифікатному аукціоні) та юридичним (на конкурсних засадах) особам.
2. Приватизація підприємства тривала майже вісім років з причини протидії з боку “інвесторів”, які намагалися взяти підприємство під свій контроль. Незважаючи на труднощі під час приватизації та інші несприятливі умови, штучно створювані цими “інвесторами”, після деякого спаду підприємство почало нарощувати обсяги виробництва. Після приватизації воно не змінило профілю своєї діяльності. Підприємство докладає всіх зусиль для задовольнення зверненнь киян – інвалідів та ветеранів війни з надання їм послуг, зокрема на пільгових умовах, незважаючи на існування міської програми, згідно з якою таким категоріям споживачів послуги мають надаватися за місцем їх проживання за списками відділів соціального захисту.
На даний момент на підприємстві працюють близько 200 працівників.

Голова Правління ВАТ „ Завод „Ремточмеханіка”
Валерій Гузь
член УРП „Собор”