УРП "Собор" - Самостійна Україна

"Тільки у єдності..."

"Самостійна Україна", 16-31 січня 2004 року

Щиро вітаючи Патріарха Філарета з його ювілеєм, я мимоволі пригадую кілька фактів з моєї громадсько-політичної біографії, що могли б бути цікавими не лише для мене. У буремні 1990-91 рр. не без Божої помочі я опинився у Верховній Раді, де у той час вирішувалася доля української Незалежності. Усі розуміли, що позиція церкви матиме дуже важливий вплив на розвиток політичних подій в Україні. Тоді розгортанню національного руху та ідеї незалежності сприяла активна позиція голови Автокефальної Церкви Патріарха Мстислава. Пригадується відомий приїзд до Києва Московського патріарха Алєксія і те, як його зустрічали біля стін Святої Софії. Саме там народилося добре відоме нині гасло „Геть московського попа!”. Депутати Верховної Ради від Києва, які належали до Народної Ради, часто радилися і думали над тим, як би вплинути на Митрополита Філарета, аби він зайняв нашу сторону. Один з нас, що і досі залишається активним і знаним політиком, нераз повторював: ”Не старайтесь. Філарет ніколи не перейде на наш бік.” Історія нас розсудила інакше.

Коли я буваю у рідному селі, що у вісімнадцяти кілометрах від Берестечка, люди запитують мене: „У нас один Бог, одна віра, одна православна церква. То чого ж попи між собою ворогують?” Я відповідаю їм так: „Справді, ми маємо одного Бога, одну віру, одну православну церкву, але маємо попів з різною політичною орієнтацією. Патріарх Філарет, проповідуючи незалежну від Росії церкву, проповідує справжню українську Незалежність, а проповідуючи українською мовою, він проповідує відродження і збереження української нації. Священики московської церкви проповідують єдність нашої церкви з московською і роблять вони це російською мовою. Отже вони тримають курс на виродження нашої нації і її етнічне злиття з російською нацією, тобто стоять на інших політичних позиціях”.

Я думаю, що вирішальним фактором, чому Патріарх Філарет і його священники створили нашу незалежну церкву стало те, що вони відчували себе українцями та розуміли свою історичну відповідальність перед своєю нацією.

На зібранні у Спілці Письменників восени 1997 р., що відбулося у зв’язку з початком парламентської виборчої кампанії, Патріарх Філарет палко переконував націонал-патріотів: „Вашого роз’єднання ждуть, про нього мріють вороги ваші. Не об’єднавшись в один блок, ви програєте і загубите нашу справу”. Перед парламентськими виборами 2002 р. в Україні знову багато говорилося про проблему єдності національно-демократичних сил. Мені здавалося, що Патріарх Філарет мусить зіграти більшу, а, може, навіть вирішальну роль у цій справі. І я, будучи на той час виконуючим обов’язки Голови Української народної партії „Єдність”, попросив аудієнції у Патріарха, аби поговорити з ним і закликати його до активних об’єднавчих дій. „Ці націонал-революціонери, - говорив я Патріархові, - тільки Вас ще можуть трохи боятися, слухатися і соромитися.” Наша зустріч в Патріаршій резиденції затягнулися до пізна. Коли стемніло, Патріарх ввімкнув світло, а я подарував йому свою книжечку „Уникаймо русизмів в українській мові!”, де наважився написати так: „Патріархові Філаретові з побажаннями не „грішити” русизмами”. Таке з ним інколи трапляється.

Вибори 2002 р. засвідчили більшу згуротованість українських патріотів. Об’єднавшись у блоках Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, вони змогли довести свою силу. „Надія на Бога не означає, що ми не повинні наполегливо та самовідданно працювати. Тільки в єдності можна здобути перемогу і тільки об’єднавшись, український народ зможе досягти великої мети – розбудувати незалежну і заможну державу,” – сказав Святійший Філарет 20 грудня 2003 р., виступаючи перед українськими національно-патріотичними політиками. Сподіваємося, що надалі з Божою поміччю та молитвами і справами нашого українського Патріарха, українська національна еліта нарешті консолідується у бортьбі за українську національну справу і переможе.

Юрій Гнаткевич
Депутат Верховної Ради 1-ого скл.,
Голова Київської міської організації УРП „Собор”