УРП "Собор" - Самостійна Україна

Чи сидітимуть бандити в тюрмах
(або чому захлинається виборча кампанія Ющенка)

Самостійна Україна, 22/10/2004

Зустрів днями біля Верховної Ради Володимира Черняка – відомого доктора економіки, колись активного теоретика національно-патріотичного руху. Спантеличений млявим ходом виборчої кампанії Ющенка та активними ходами Януковича, що закінчилися повідомленнями про наслідки останніх соціологічних досліджень, які дружно свідчили про різке зростання рейтингу кандидата від влади, я звернувся до В.Черняка: „Скажи мені, Володимире Кириловичу, щось оптимістичне, аби хоч трішечки настрій піднявся!”. У властивій йому манері В. Черняк відповів: „Є невблаганна об’єктивна логіка історичного процесу. Тому Ющенко стане Президентом!” Ми потиснули один одному руки і розійшлися. Настрій у мене дещо піднявся. Об’єктивна логіка історичного процесу, справді, є. В Україні внаслідок злочинних порушень приватизаційного законодавства до влади прийшов космополітичний кримінальний капітал, а народ, що був власником загальнонаціональних багатств, було обійдено і ошукано. Переважна частина народу мусить це розуміти, а тому має сказати своє вагоме слово на виборах і змінити владу. А та обставина, що Ющенкові дивом вдалося уникнути загибелі, свідчить, що йому допоміг Бог. Отже, Бог знову, як і в серпні 1991 р., на нашому боці. І пригадалися слова з рекламного ролика:”І Ющенко переможе, незважаючи ні на що!”
Тоді звідки ж навіюється песимізм, що так вперто знову гнітить душу і опускає, а не піднімає руки?
Логіка історичного процесу є об’єктивною, але об’єктивним є також і реальний стан суспільства, його реальний культурний і політичний рівень. І той, хто найоптимальніше врахує цей стан в розбудові своєї виборчої стратегії і тактики, той вдаліше завоює той електорат, який на початок виборчої кампанії, як заведено говорити, не визначився, або визначився непереконливо. Електорат, який є політично орієнтованим і вже визначився з вибором, не може бути об’єктом найпильнішої уваги під час виборчої агітації. Таким об’єктом має бути та частина електорату, якій важко визначитися, і та, яка зазвичай ігнорує вибори. Цю аксіому доводиться ще раз нагадати, бо створюється враження, що на сьогодні тільки команда Януковича працює з її врахуванням.
Найхарактернішою рисою стану нинішнього українського суспільства є протестний настрій його переважної частини. Проти влади налаштовані не лише ті, хто зводить кінці з кінцями, а навіть ті, хто не бідує, але відчуває гальма для свого економічного розвитку і поступу свого бізнесу. Саме ця обставина і лягла, як видається, в основу виборчої стратегії команд основних претендентів на пост Президента. Команда Ющенка пішла шляхом максимального використання і підтримання протестного настрою суспільства, а команда Януковича приступила до його нейтралізації і гальмування. Все останнє було тактикою. Порівняємо тактики.
Команда Ющенка назвала його народним президентом, бо народ ненавидить владу і проголосує проти її ставленика. Народ проголосує за активного опозиціонера. Та частина народу, яка, ненавидячи владу, голосує за комуністів, є не дуже значною, і вдіяти щось суттєве з цими затятими „комуняками” не вдасться. Як наслідок, у Ющенка з’являється різка опозиційна риторика, а основним гаслом стає „Бандити сидітимуть в тюрмах!”. Головним напрямком діяльності стає не агітація, а підготовка до боротьби з фальсифікацією виборів. Звідси – посилена увага до комплектування виборчих комісій і спостерігачів та надія на заклики закордонних політиків до нашої влади, аби та забезпечила чесні вибори. Але найхарактернішою рисою роботи команди Ющенка стала відмова від опори на кадровий і агітаційний ресурси численних політичних партій і громадських організацій, які входять до коаліції чи підтримують її. Участь їхніх представників у роботі виборчих штабів, якщо це подекуди траплялося, набула виключно формального характеру. Було заборонено ходити на масові заходи з партійною символікою. Раз кандидат народний, то партії і патріотичні громадські організації як організовані і активні суб’єкти виборчого процесу зникли з виборчого поля, а точніше, на ньому не з’явилися, внаслідок чого в агітаційних наметах опинилися не авторитетні й досвідчені агітатори, а найняті студенти чи далекі від політики люди, які часто мляво, аби день до вечора, щось роздавали людям, котрі до них близько підійдуть. На вулицях та в колективах народні депутати України та депутати нижчих рівнів з’являлися вкрай рідко, а коли з’являлися, то навколо них збиралися люди, які підтримали б Ющенка і без них. Поза сумнівом, на зустрічах з самим Ющенком теж збиралися головним чином його палкі прихильники. Реальна агітаційна робота звузилася до телевізійних роликів та плакатів і наліпок загального характеру. Приміщення районних штабів не стали „смольними”, а швидше перетворилися в склади друкованої агітаційної продукції. З місць наші представники доповідали, що зустріти в районних штабах їхніх голів чи заступників голів майже не вдавалося. Там завжди сиділи якісь зовсім молоді люди, що видавали намети й газети. Тематичних листівок чомусь у них не було. За свідченням очевидців, у східних і південних регіонах агітаційні газети та плакати з’явилися лише недавно. В умовах відсутності опори на партійні кадри та конкурентність між ними при їх призначенні в багатьох виборчих штабах на керівних посадах опинилися випадкові люди, які за характеристикою Голови УРП „Собор” Анатолія Матвієнка або не хочуть, або не вміють працювати. Значна частина безпосередньо зайнятого агітаційним процесом люду скорше нагадувала заробітчан, а не борців за ідею. Наочно це проявилося, наприклад, в тому, що практично половину зібраних підписів на підтримку Ющенка довелося забракувати ще в самому центральному штабі. Найхарактернішим фактором виборчої кампаніїї Ющенка стало те, що агітаційний процес повністю втратив ідеологічне забарвлення і носив загальний характер, будучи спрямованим на підтримку чи реанімацію загального протестного стану суспільства і дуже малою мірою був зорієнтованим на ту частину електорату, яка чітко не визначилася або традиційно не ходить на вибори. Таким чином, наростити протестні настрої в суспільстві команді Ющенка не вдалося а тому не вдалося помітно збільшити кількість його прихильників.
Кандидат від влади добре розумів, чому влада не має авторитету у населення. Його команда розробила програму, в основі якої лежало колишнє гасло Ющенка „Не словом, а ділом”. Конкретне діло - це не обіцянки, а фінансові виплати. Команда Януковича добре пам’ятала, звідки взявся авторитет Ющенка. Йому і в нього повірили тоді, коли він виплатив людям борги та підвищив пенсії. Для значної частини людей, які не визначилися, тобто людей, що політично не орієнтовані, нікому не вірять, не читають газет і водночас рахують копійки, як тепер з’ясувалося, не так вже й важливо, скільки раз і за що сидів Янукович і скільки літер „ф” він пише у слові „професор”. Головне, що він доплатив по 100-150 гривень. Пенсійна реформа свого часу не додала Януковичу авторитету, і його люди згадали, як недавно на Полтавщині обрали представника влади за імітацію завезення до багатьох сіл газових лічильників і риття траншей під газові труби, а на Черкащині - за отримання перед самісіньким днем голосування по 20 гривень. Не всі купуються за газ і 20 гривень, але тих, що купуються достатньо, щоб різко підвищити авторитет і рейтинг представника влади.
Команда Януковича пішла рішуче: підвищення стипендій студентам, зарплат учителям, перші спроби втілення 56-ої Статті Закону „Про освіту” та багато іншого подібного. Орігинальним ходом стала обіцянка поновити пільги військовим, нібито скасовані колись за прем’єрства Ющенка. Нова хвиля наступу в боротьбі за електорат почнеться під час обговорення бюджету на 2005 р.
Чим на все це відповість народний кандидат? Заявою про виборчі хабарі, яка навіть не дійде до тих, коми вона адресована. Він може лише обіцяти, але не може платити. Ющенгко відповів проектами перших указів. На жаль, національне радіо згадало в своєму інформаційному повідомленні лише про два з них, які фінансових справ не стосуються. А національне телебачення про укази не обмовилося.
Перемога Ющенка стане можливою, якщо після 31 жовтня буде змінена тактика штабів усіх рівнів і акцент в їхній діяльності буде перенесено на агітаційну роботу з залученням активів усіх партій і громадських організацій, депутатів усіх рівнів. При цьому акцент з негативу щодо Януковича має бути змінено на позитивні кроки Ющенка, які будуть спрямовані на поліпшення фінансового становища бідних людей. Головна стратегічна мета – привернути на свій бік електорат Мороза, Симоненка й Вітренко. Найголовніше завдання – добитися серії прямих теледебатів між кандидатами, на яких крім економічних проектів слід нарешті відповісти на питання, на які Ющенко неодноразово відповідав на зустрічах з своїми прихильниками та в газеті „Так”, але не на телебаченні. Ідеться про про Америку й Росію, про російську мову, про його дружину, яка на переконання ще дуже багатьох „жівйот в Амєрікє”. Вийшовши кілька разів на відкриті дебати з Януковичем, Ющенко переможе. До речі, непогано було б, якби на екрані з’явилася та сказала кілька слів сама Катерина Чумаченко. Проте Ющенко повинен вийти на телевізію і стати перед усім народом з обличчям, до якого люди звикли. Ця тема є вкрай важливою і складною.
Громадськість, зокрема медичну, не інформують про те, як лікують Ющенка. Президент клініки „Rudolfinerhaus” сказав на прес-конференції в Києві: „Якщо хтось має зауваження до доктора Корпана, то нехай їх висловить.” Які зауваження можуть мати лікарі до свого колеги, якщо вони не знають, як він лікує пацієнта? Якось мимохідь сам Ющенко обмовився про курс інтенсивної терапії. Найімовірніше, йдеться про крапельниці, уколи, пігулки, що покликані боротися з отрутою. Як твердить мій давній друг лікар Сергій Коломієць, який протягом своєї довгої лікарської практики нічим іншим як виведенням отрут і токсинів з організмів не займається, „з отрутами не боряться - їх виводять, а виводять їх не інтенсивною хіміотерапією, а лікувальним голодуванням з застосуванням методів гідротерапії, відомих багатьом медикам під назвою „гігієнотерапія Камінського”. Я вірю лікарю С. Коломійцю, бо його практика і досвід його вчителів продемонстрували мені це сотні разів. Я сам був врятований від вірної смерті завдяки методу очищення організму за допомогою гідротерапії і лікувального голодування. А лікарі пропонували мені вирізати ліву легеню. На жаль, в нашій офіційній медицині панує правило „Краще нехай пацієнт вмре від правильного лікування, ніж видужає від неправильного”. Але чи стане шукати команда Ющенка якогось лікаря, що перемагає отруєння не шляхом поборювання отрути, а шляхом виведення її з організму? Від цього маленького питання значною мірою може залежати, чи спрацює невблаганна логіка історичного процесу, про яку з оптимізмом і пафосом говорить доктор економіки В. Черняк, який, як я сподіваюсь, з 1–ого по 20-е листопада аргументуватиме свій постулат на постійних зустрічах з виборцями, які голосуватимуть 31-ого жовтня за Мороза, Вітренко і Симоненка або зовсім на вибори не прийдуть. Тому що нікому не вірять.

Юрій Гнаткевич
Голова Київської міської організації УРП „Собор”,
депутат Верховної Ради 1-ого скл.