УРП "Собор" - Статті

Сумне “дежа-вю” по-вишгородськи

Олександр Свириденко, 1/10/2004

Протягом 2002-2004 років обласна влада Київщини вперто намагалася усунути з посади Вишгородського міського голову Олександра Кімлача. Адже демократичний мер явно не вписувався в жорсткі адміністративні схеми, з допомогою яких звикло керувати столичною областю наближене до президента Кучми подружжя Засух. Протизаконними рішеннями “слухняної” районної ради було зроблено чимало спроб задушити непокірне місто, - зокрема, економічно, відібравши в нього найважливіші об’єкти інфраструктури, без яких громада просто не може повноцінно існувати.
Але очікуваних результатів замовники не так і не отримали. Більше того, 25 серпня О.Кімлач разом із міським головою Броварів В.Антоненком та керуючим справами Васильківського міськвиконкому А.Боровиком під час прес-конференції у Києві відкрито заявили про свою відмову піддітися тискові й забезпечувати на Київщині потрібний результат “правильному” кандидатові від влади.
Ті, до кого вони зверталися, їх почули, зрозуміли, але - не змирилися. І далі події розгорталися за сценарієм граничного цинізму й правового безміру.
22 вересня до Києва прибула команда із Донецька. В команді було кілька тамтешніх бізнесменів, а ще - працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю. Завітавши до Київської філії Західінкомбанку, що на вулиці Великій Васильківській, 57/3, бізнесмени передали правоохоронцям валізу з американськими грішми і заяву: це не просто якісь “зелені”, а хабар Вишгородському міському голові Олександру Кімлачу.
Абсолютно незрозумілим досі залишається те, навіщо при цьому було взагалі заходити до банку, адже ніяких банківських операцій з готівкою не відбулося. Гроші одразу ж були передані “бізнесменами” донецькому УБОЗу. І взагалі, навіщо для цього треба було пертися у Київ?
У читача одразу ж виникає ще одне, найголовніше, запитання: невже клоунада в приміщенні банку взагалі могла вплинути в європейській правовій державі на долю міського голови? Втім, очевидно, кучмівська Україна давно не є ані правовою, ані європейською (недарма вона тепер інтегрується з путінською Росією, лукашенківською Білоруссю й назарбаєвським Казахстаном!)
Перший генеральний прокурор незалежної України Віктор Шишкін прокоментував ситуацію дуже різко: “Такої абсолютно юридично безграмотної провокації за всю свою практику я не пригадую. За цією абсурдною логікою будь хто може прийти в банк, продемонструвати, скажімо, тисячу гривень і додати до них заяву: це хабар Президенту Л.Кучмі за поліпшення рівня життя в Україні. Про правову сторону справи міського голови Олександра Кімлача говорити взагалі неможливо. Адже при розробці операції по затриманню хабарника предмети хабара повинні бути передані з рук в руки, або через посередника. Слідство ж має прослідкувати весь ланцюг між хабародавцем та хабароотримувачем”.
Дальший перебіг подій із затриманням Олександра Кімлача, його заступника Сергія Крушанівського та депутата міської ради Людмили Безсмертної, й обшук у приміщенні Вишгородської міської ради широко “розтиражували” телеканали “Інтер”, “1+1” та “УТ-1”. Вони, щоправда, не повідомили, що на сесії Верховної Ради відразу ж пролунав запит голови профільного комітету з питань державного будівництва і місцевого самоврядування, лідера УРП “Собор” Анатолія Матвієнка, в якому говорилося про абсурдність і протизаконність усього, що відбулося в підкиївському місті.
Однак через два дні після арешту, суботнього вечора (!) у Борисполі, при свічках, закритим засіданням суду прийнято рішення – посадових осіб місцевого самоврядування взяти під варту до закінчення слідства. Обласною прокуратурою порушено карну справу за статтею про отримання хабара в особливо великих розмірах. А це - від 8 до 12 років позбавлення волі…
Наразі невідомо, які у слідства об’єктивні підстави для порушення справи, але зі слів свідків обшуку в мерії відомо, що жодної банкноти, жодної копійки, яка б правила за “речовий доказ”, знайдено так не було.
За інформацією адвоката одного із затриманих, у заяві донецьких “хабародавців” йдеться про те, що вони сплачують Кімлачу гроші за відведення їхній фірмі земельної ділянки на набережній міста. Як вдалося з?ясувати в Вишгородській мерії, подібна операція сьогодні взагалі неможлива. Враховуючи те, що ця територія належить до рекреаційної зони, міська рада ще у 2000 році прийняла рішення про загальну розробку проекту місць відпочинку і доручила складання відповідного генерального плану фірмі “Технопроект”.
Варто зазначити, що “Технопроект” досі ніякого плану на розгляд міськради не надав. Можливо, зволікання викликало те, що за останні десять років (до появи донецької команди) охочих вкладати великі гроші в індустрію розваг провінційного Вишгорода не було. І ще одна цікава деталь: за адресами, що їх вказали донецькі бізнесовці у заяві до міліції, як встановлено, вони не проживають.
І останнє. Блокування роботи міської ради унеможливило вчасну подачу списків виборців до ЦВК, і сьогодні місто фактично не бере участі у виборах Президента. Натомість під гаслами “Геть демократію! Хай живе свобода!” у Вишгороді з?явилася сумновідома партія “Братство” Дмитра Корчинського, яка провела установчі збори Комітету "Я голосуватиму". Як говориться у заяві партії, цей Комітет уже перебрав на себе функції місцевої влади щодо організації у місті виборів президента України.
Коли я писав ці рядки, мене не полишало відчуття “дежа-вю”: це все вже було в різних куточках нашої України. І в пам’яті спливала сумна хронологія вельми схожих подій, які об’єднує одне: всі потерпілі мери були надто незалежними й незручними для владної вертикалі.
У листопаді 2003 року був звинувачений у зловживаннях і усунутий з посади мер Красного Луча на Луганщині С.Лук’яненко, який намагався розібратися з місцевими вугільними “мафіозі”. Сьогодні кримінальні звинувачення з С.Лук’яненка знято – але містом керує вже інший, “правильний” мер.
У лютому 2004 року проти мера Надвірної М.Андрійовича в Київ надійшла скарга начебто від жителів міста, які звинувачували свого міського голову в усіх можливих зловживаннях. Але робота організаторів провокації того разу була настільки грубою, що, як відразу виявилося, “підписантами” доносу значилися… або померлі, або ті хто вже давно виїхав із Надвірної. Тож справу наразі довелося “спустити на гальмах”.
10 вересня 2004 року у приміщенні Козинської селищної ради (Обухівський район Київської області) озброєні люди на чолі із слідчим генпрокуратури примусово затримали селищного голову Валентину Горобець. “Провина” нещодавно обраного голови полягала в тому, що вона активно захищала права територіальної громади Козина і виступала за справедливе вирішення питання впорядкування земель. При цьому Валентина Горобець зачепила інтереси влади і впливових кланово-олігархічних груп, які прагнуть приватизувати “золоту землю” в районі підкиївської Кончі-Заспи. За це обласна влада почала проти неї моральний та фізичний терор, висунувши стандартні звинувачення в начебто скоєних “зловживаннях”.
А всього, за даними Верховної Ради України, протягом 2002-2004 років достроково припинено повноваження понад тисячі сільських, селищних та міських голів та майже тисячі секретарів рад. Часто це робилося із застосуванням адміністративного тиску й грубими порушеннями закону.
З найвищих трибун сьогодні лунають голоси про підтримку місцевого самоврядування. Але слова нинішньої влади надто далеко розходяться з діями. Тому лише повна зміна правлячих еліт після 31 жовтня дає підстави сподіватися, що сумне “дежа-вю” по-вишгородськи більше не повториться.