УРП "Собор" - Анатолій Ткачук

Прості відповіді на непрості запитання

Анатолій Ткачук, 14.12.04

1. Чому опозиція визнала результати першого туру і не визнала резульатати другого туру виборів? Невже у першому турі не було зловживань?
В першому турі було зафіксовано дуже багато зловживань, але незважаючи на те, що ЦВК дуже довго рахувала голоси виборців, вона була змушена оголосити таки переможцем В. Ющенка. Принагідно нагадуємо, що оголошення остаточних результатів відбулось лише 10 листопада. Незважаючи на значне розходження оголошених ЦВК результатів з даними екзит-полу, все таки ЦВК підтвердила перемогу В. Ющенка, як це було зафіксовано екзіт-полом. Опозиція провела через Верховну Раду України зміни до закону про вибори Президента України, які мали значною мірою зменшити можливості для фальшування голосами виборців, але Президент України не підписав цих змін.
У другому турі влада діяла ще більш брутально ніж у першому турі. Незважаючи на дані обох екзіт-полів, які показали переконливу перемогу В. Ющенка, ЦВК уже на третій день оголосила переможцем В. Януковича. І це при тому, що об”єктивно кількість порушень та зловживань була такою значною, що їх не побачити могли лише сліпці.
При голосуванні 31 жовтня та 21 листопада Ющенко переміг у 17 регіонах, Янукович у 10-ти. І один і другий кандидати в другому турі додали голосів практично в усіх регіонах. При цьому Ющенко мав більший приріст голосів відносно приросту голосів за Януковича у 20-ти регіонах. У Януковича – відповідно у 7-ми регіонах. Перевага Януковича за офіційними резульататми ЦВК була здобута виключно за рахунок 2-х областей – Донецької та Луганської.
Фактично Янукович вичерпав свій електоральний ресурс уже в першому турі 31 жовтня. Приріст другого туру був в основному штучним. За офіційними данними сайту ЦВК явка виборців у другому турі була 80%, тобто на 5,44% вищою ніж у першому турі, а без урахування Донецької та Луганської областей, явка у другому турі в абсолютному вимірі зросла менш, як на один відсоток. В той же час у Донецькій області вона зросла на18,56% до 96,64% у Луганській на 13,89% - до 89,49%.
В абсолютних цифрах ця прибавка склала 700039 в Донецькій та 281578 в Луганській областях, або разом 981617 осіб. Різниця ж в голосах за наслідками виборів на користь Януковича склала лише 871402 голоса, це 88% від завищеної явки у цих двох областях. За Януковича у Донецькій області подано 96,2% голосів, а у Луганській – 92,73%.

2. Побутує думка, що Верховний Суд України здійснив не правовий акт – скасував результати виборів 21 листопада 2004 року?
Це не так. Верховний Суду України діяв в межах Конституції України, Закону України „Про вибори Президента України” та Цивільно-процесуального кодексу України.
Верховний Суд України не скасовував резульатати виборів, він скасував акт державного органу, а саме Постанову ЦВК „Про встановлення результатів виборів Президента України та про обрання Президента України”, як не законну, оскільки масові та системні порушення виборчого законодавства, що були допущені під час голосування 21 листопада не дають можливості встановити результати реального волевиявлення виборців. Рішення приймалось судом колегіально, всі судді підписале це рішення. Рішення остаточне, оскарженню не підлягає. Суд прийняв окрему ухвалу щодо виявлених порушень та направив її до Верховної Ради, Президента та Генерального прокурора. Сьогодні є інформація, що Генпрокурарутура на підставі ухвали уже порушила кримінальну справу про незаконний доступ до електронної системи підрахунку голосів у ЦВК, який привів до маніпуляцій з резульататми голосування.

3. Янукович уже не раз заявляв, що не визнає рішення Верховної Ради України про відставку уряду і „заявления об отставке писать не собирается”, Президент також стверджує, що без особистої заяви Януковича не може відправити його у відставку. Де ж правда? Чи є в Україні Уряд?
Питання відставки Уряду регулюється частинами 3, 5 статті 115 Конституції України:
„Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.
Прем”єр-міністр України зобов”язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв”язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.”
Як бачимо із приведених норм, відставка Уряду – прямий наслідок резолюції недовіри. Жодних інших, додаткових умов для відставки не вимагається.
Частина п”ята цієї статті говорить лише про прямий припис Прем”єр-міністру подати Президенту заяву про відставку, і не більше! Не подання заяви від Прем”єра не анулює відставки!
Адже у цитованій вище частині статті 115 йде мова про те, що Прем”єр зобов”язаний подати заяву Президентові про відставку навіть у випадку, коли його відправляє у відставку Президент з власної ініціативи!
Виходячи із „зобов”язання” Прем”єра подати заяву про відставку за наявності резолюції недовіри, неозброєним оком видно, що Янукович, не подаючи заяви про відставку грубо порушеє частину 5 статті 115 Конституції України!
От вам мораль ще одного політика. Чи може претендувати на посаду гаранта Конституції особа, яка сама не дотримується Конституції?
Україна знала і іншу мораль. 26 квітня 2001 року Верховна Рада України висловила резолюцію недовіри уряду Ющенка і Ющенко у той же день написав заяву про відставку. Уже 28-го квітня вийшов указ Кучми про відставку уряду Ющенка:
„ У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України відповідно до
статті 87 Конституції України ( 254к/96-ВР ) резолюції недовіри
Кабінету Міністрів України ( 2393-14 ) та поданням заяви про
відставку Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України
В. Ющенком п о с т а н о в л я ю:

1. Прийняти відставку Кабінету Міністрів України.

2. Кабінету Міністрів України продовжувати виконувати свої
обов'язки до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів
України.”
Це чи не єдиний випадок у відставках Прем”єрів, коли вони писали заяви і на це в своїх указах посилався Президент.
В усіх інших випадках він відправляв Прем”єрів у відставку без заяви.
Виходячи із Конституції, в Україні сьогодні немає легітимного Уряду. Люди, які сидять в міністерських кабінетах разом із Прем”єром „відпусником” не мають права приймати рішення та підписувати документи, адже вони навіть не є виконуючими обов”язки, оскільки не має указу про надання їм такого статусу. Це є вкрай небезпечною ситуацією, адже по-перше будь-яке урядове рішення чи рішення міністра прийняте сьогодні може не виконуватись, як незаконне, а цих людей, які підписують такі рішення можна притягати до кримінальної відповідальності за кількома статтями кримінального кодексу України. По-друге, це ще більш небезпечно, коли урядовці від імені України підписуватимуть якісь міжнародні угоди.

4. Кажуть, що дії прихильників Ющенка із невизнанням результатів виборів призвели Україну до можливого розколу ?
На щастя це не так. Якщо хтось дивився українські телеканали в період виборчої кампанії, той може згадати антиющенківські ролики, на яких Україна була поділена на три сорти. Це ж саме тиражувалось на різноманітних листівках. Приїзд Ющенка в Донецьк супроводжувався гаслами, що Донецьк не Галичина і т.п. Ющенка намагались показувати як виключно західноукраїнського політика і не більше. Тобто технологи кампанії Януковича, разом із спецами адміністрації Президента ще під час виборчої кампанії готували українське суспільство до розколу. Але результати голосування показали, що саме Ющенко є загальнонаціональним лідером, адже він отримав більшість голосів у 17 регіонах із 27 . Янукович залишився регіоналом, його підтримали в 10 регіонах, причому усе це схід та південний схід.
Сепаратистами ж стали саме губернатори Донецької, Харківської та Луганської областей, тобто особи, які призначаються Президентом! Звідси ясно видно, що у них була санкція від нинішнього Президента та екс-Прем”єра Януковича. Постає питання, чи може претендувати на пост Президента держави особа, яка сповідує сепаратистські настрої: якщо мене не обрали президентом цілої держави, я відщипну собі шматочок?
Те, що сепаратистські настрої не мають під собою грунту, показала позиція місцевого самоврядування. Міськради Харкова та Луганська засудили сепаратистів з облдержадміністрацій і прийняли рішення, що не визнають на своїй території незаконних рішень облрад. Факт, що про сепаратизм заговоричи держачиновники, які напевне мали відношення до фальшувань у цих областях показує, що основна причина їх сепаратистських проявів, спроба сховатись від відповідальності за фальшування виборів. Розкол в Україні об”єктивно не може мати місця, цього не дозволяє зробити в першу чергу структура економіки Донбасу. Єдиний, хто зацікавлений у інспірації розколу, це Росія, якій не потрібна сильна Україна.

5. Предстаники штабу Януковича та комуністи кажуть, що Захід фінансував виборчу кампанію Ющенка та втручався у внутрішні справи України. Наскільки це відповідає дійсності і яка роль Росії у цьому процесі?
Питання фінансування виборчої кампанії Ющенка Заходом є відвертим міфом, який, незважаючи на зсуилля усіх репресивних органів виконавчої влади не дістав підтвердження. Єдиним „доказом” цього міфу є фінансування американським урядом цілої низки українських громадських органіазцій, які ніби то витрачали отримані кошти на підтримку Ющенка. Насправді ситуація виглядає таким чином: Усі кошти, які надаються американським урядом українським громадським організаціям надходять в України у вигляді технічної допомоги, відповідно до угоди між урядами України та США від 1993 року. Всі програми технічної допомоги, які діють в Україні, акредитуються в українському міністерстві економіки. Без такої акредитації, надання коштів громадським організаціям неможливе. Так само не можна акредитувати програму технічної допомоги, якщо у ній не визначено, хто буде отримувати кошти, на яких підставах та за якими пріоритетами. В свою чергу, громадські організації, які є безпосередніми отримувачами коштів в рамках технічної допомоги підписують договір в якому вказано на що мають бути потречені ці кошти, як по ним органіазція має звітуватись. Там також обов”язково вказується застереження, що надані кошти не можуть використовуватись на політичну та на підприємницьку діяльність. Якби хоча б один долар чи євро із західних джерел попали безпосередньо на виборчу кампанію Ющенка, це було б зафіксовано і його б зняли з перегонів. А що спроби віднайти зв”язок між фінансуванням громадських організацій, що працюють на ниві просвіти виборців чи захисту прав громадян із фінансуванням виборчої кампанії Ющенка то це факт. Перед голосуванням 31 жовтня 2004 року було проведено обшуки у офісах багатьох таких організацій. Але нічого протизаконного віднайти не вдалося.
Що стосується підтримки В. Ющенка державними діячами Заходу, то тут також не можна віднайти жодної такої заяви. Навпаки, усі державні чільники США чи країн Євросоюзу завжди наголошували, що вони визнають будь-який вибір українських громадян, якщо цей вибір буде вільним.
Натомість ситуація з Росією зовсім інша. Президент Росії В. Путін двічі приїздив в Україну відверто агітувати за Януковича перед першим та перед другим туром. Мало того, він двічі привітав Януковича з обранням, перший раз ще задовго до оголошення результатів виборів ЦВК. Постійні приїзди в Україну таких російських діячів, як мер Москви Лужков, депутати Державної думи Росії В. Жириновський та Й. Кобзон з агітацією за Януковича взагалі стали банальністю.
При веденні посередницької місії між чинної українською владою та опозицією в моменти найгострішої кризи кінця листопада-початку грудня 2004 року тільки представник Росії, Голова держдуми Гризлов відверто заявляв, що мирного розв”язання ситуації в Україні досягти не можливо, має бути громадянська війна або розкол України. Напевне цей сценарій також було підготовлено російськими політтехнологами ще задовго до виборів. Адже у агітаційному кліпі, що постійно крутився на українських телеканалах у виконанні депутата держдуми Й. Кобзона „Гражданская война” постійно проповідувалось, що перемога Ющенка – шлях до громадянської війни. На інтернеті недавно з”явилась розшифровка кліпу по кадрах і на 25-му кадрі чітко видно балістичні ракети в шахтних установках, що мало ще більше впливати на психіку тих, хто дивився цей кліп.
Росія і її президент виявились прямо втягнуті у виборчу кампанію в Україні на стороні одного кандидата, що взагалі неприпустимо у міжнародній практиці. Тепер цей кандидат програв і Путіну дуже складно вийти із цього тупика, куди він загнав себе із своїми політтехнологами.

6. Чому Росія так підтримувала саме Януковича, а не Ющенко, невже через те, що Ющенко націоналіст?
Причин тут є декілька. Але основна причина не у „націоналізмі” Ющенка. Адже по-перше Ющенко ніколи не був націоналістом, він родився та виріс на Сумщині, кар”єру зробив у Києві. По-друге, коли Ющенко був Прем”єром, торгові відносини України з Росією набули найбільшої динаміки.
Головна причина у тому, що Путіну на теренах СНД потрібні виключно авторитарні та підконтрольні Москві режими. На фоні таких режимів(принаймі так пишуть російські політологи) авторитарний режим Путіна виглядатиме не так погано, а сам Путін буде майже взірцем демократії. Крім цього, Янукович – представник монопольного бізнесу, який дуже залежний від російських еренгоносіїв і який не дає перспектив для прориву України в постіндустріальне суспільство і приєднання до процвітаючої Європи. Силове продавлювання на пост Президента України особи, документи про судимості якої, та майбуть цілий ряд інших документів, що можуть пояснити стрімкий кар”єрний ріст колишнього засудженого, знаходяться у Москві також є доброю гарантією управління такою особою і в майбутньому і саме головне недемократична Україна гарантуватиме ще довгу сплячку демократії в самій Росії.
Поява в Україні демократично обраного Президента не від нинішньої влади, який є незалежним від Росії в ухваленні власних рішень і який сповідує конкурентну економіку ставить під загрозу стабільність авторитарного режиму самого Путіна. Україна Ющенка скоріше буде в Європі, а напівримінальні схеми проникнення російського бізнесу в Україну буде замінено прозорими конкурентними механізмами, у яких російські олігархи програють західним кампаніям.

7. Верховна Рада України ухвалила зміни до Конституції України за якими новообраний Президент України не матиме таких значних повноважень, які має нині Кучма. Навіщо на це погодилась Наша Україна, яка протягом майже двох років не підримувала цю реформу?
По-перше, ухвалення змін до Конституції стало компромісом В. Ющенка, аби зберегти опозиційну коаліцію від можливого розколу. Адже саме лідер соціалістів О. Мороз вимагав цієї політреформи і поклав на її проведення інтереси зміни нинішнього правлячого режиму. По-друге, В. Ющенко продемонстрував, що йому потрібна не абсолютна влада, а рельна демократизація суспільства та термінове очищення нинішньої влади від корупції та зловживань, і він готовий це здійснити протягом тих 8-ми місяців, коли у нього буде достатньо повноважень. По-третє, в ухваленому законі деякі норми, що надто урізували права Президента були вилучені. Зокрем саме за Президентом залишилось призначення голів місцевих державних адміністрацій. Президент також залишає за собою визначальний вплив на зовнішню політику, оборону та держбезпеку.
По-четверте, завдяки позиції О. Мороза, до змін до Конституції України були прив”язані такі необхідні зміни, як заміна керівництва ЦВК та внесення змін до закону про вибори, які б дали змогу мінімізувати зловживання на виборах.
По-четверте, команда Ющенка переконана, що змінами в Конституцію політреформи не проведеш. Усі нові норми мають знайти своє наповнення у нових законах, які будуть підготовлені протягом найближчої сесії та внесені на розгляд, як першочергові. Саме ці нові закони мають забезпечити реальне наповнення гасел про політреформу конкретним юридичним змістом.