УРП "Собор" - Юрій Пукальський

Як „прорубують вікно в Європу”

Питання яким шляхом іти – європейським чи своїм самобутнім давно бентежить східнослов’янські голови - з часів Рюрика і до наших днів. Відомо, що наприклад, найпрогресивніші державники Росії розуміючи, що західноєвропейський досвід вартує ретельного вивчення і залучення, втілювали, як вміли, свої про-європейські амбіції. Одні нестримно і жорстоко, як Петро І, котрий прагнув наздогнати Європу семимильними кроками, криваво долаючи опір старобоярської Росії. Інші, як Катерина ІІ(бо сама була європейкою), робили це більш помірковано, але не менш вперто і послідовно. Можна сказати, що для Романових Європа завжди була своєрідним зразком для наслідування. Російська еліта копіювала європейський стиль життя, розмовляла європейськими мовами, широко залучала на російську службу цивільних та військових європейців, не цуралася європейських винаходів та нововведень. Навіть навчати і виховувати своїх коханих чад доручали, як правило, європейським гувернерам або гувернанткам. Російські царі часто брали собі дружин із Західної Європи. Багато древніх російських родів, які в ході довголітньої історії змішали в своїх жилах кров не тільки варязьких чи литовських князів але і монгольських ханів, офіційні родовідні хроніки воліли вести все ж від західних Рюрика і Гедиміна. А хто не пам’ятає запеклих спорів між „західниками і слов’янолюбами” в історії російської суcпільної думки – від Чаадаєва і Кириєвського до Федотова і Померанца, Клямкіна і Чеснокової.

Українські ж еліти роздумуючи над альтернативними шляхами державного розвитку вже починаючи від Переяславської Ради (наскільки вони могли собі таке дозволити) ніколи не були вільними від впливу raison d’Etat своєї нової північної метрополії. Тобто для України в рамках Російської імперії шлях у Європу був лише один (і це дуже нагадує ще не забутий лозунг деяких політиків з недавно такої всесильної „Трудової України” ) – „до Європи разом з Росією”. І тому у XVIII ст. українські Розумовські і Безбородьки могли почувати себе європейцями настільки, наскільки їм це дозволяла російська імператриця. Здається, що і сьогодні „синдром” Безбородька „сидить” в деяких наших політиках, які хочуть йти в Європу тільки за погодженням з Володимиром Володимировичем.

Отже маємо цікаву паралель - Петру І ще у 1700 р. було ясно, що треба „прорубувати вікно у Європу”, а у 2005 Азаров, Симоненко, Вітренко і іже з ними пророкують нам, що „Україну в Європі ніхто не чекає”. Це і є демонстрацією власного державницького мислення. І справді, одні політики залишаються у своїй вітчизняній історії, як великі реформатори, інші потрапляють на історичний смітник...

Приклад другої нашої сусідки - Польщі показує, що починаючи з 1989 р послідовний стратегічний курс усіх польських урядів (і лівих і правих) на євроінтеграцію (в ході якого не було кон’юнктурних шарахань між сходом і заходом і прикрих президентських одкровень, на зразок : „національна ідея не спрацювала”) приносить таки свої плоди.
І відчувають це у своєму щоденному житті мільйони поляків, чиє життя в порівнянні з життям рядових українців вже сьогодні є краще облаштованим, вільнішим і заможнішим. Тобто чи не найважливішою умовою для успішної політики євроінтеграції, яку реалізувала Польща разом з іншими колишніми постсоціалістичними країнами Європи, була ясна політична воля керівництва – вони точно знали куди треба йти. Це вже потім відбувалися всенародні референдуми на підтримку ідеї вступу до ЄС. Але цій відповідальній демонстрації національної волі народів передувала тривала кропітка підготовча робота урядів.

Основні етапи членства Польщі в міжнародних організаціях і структурах
(1991 – 2004)

1991 Рада Європи, Центральноєвропейська Ініціатива, Вишеградська Група, Північноатлантична Рада Співробітництва, Веймарський Трикутник
1992 Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (CEFTA)
1993 Партнерство у Західноєвропейській Унії
1994 Офіційна заява на вступ до Європейського Союзу
1995 Світова Організація Торгівлі
1996 Організація Економічного Співробітництва і Розвитку (OECD)
1999 НАТО
2004 Європейський Союз

Процес наближення і вступу Польщі до ЄС не став прогулянкою для участі у торжествах, а був і продовжує бути справжнім викликом і випробовуванням для мільйонів поляків. Ще у 90-роках в Польщі була проведена величезна робота по приведенню польського законодавства до європейських норм. Серед галузей охоплених такою гармонізацією найважливішими були : захист конкуренції, банківське право, захист інтелектуальної власності, митне законодавство, непрямі податки, інші положення та технічні норми. У квітні 1994 р. польський уряд склав офіційну заяву на вступ до ЄС і лише через три роки Польща була запрошена до переговорів на цю тему. Самі переговори розпочалися 31 березня 1998 р. та охоплювали 30 сфер. І лише 31 грудня 2002 р. у Копенгагені на зустрічі керівників країн Євросоюзу Польща завершила останні переговорні розділи. Тобто результатом п’ятирічних переговорів став договір про вступ, який і визначив умови членства Польщі у Європейському Союзі.
Ставши з 1 травня 2004 р. повноправним членом ЄС Польща отримала як права, так і важливі обов’язки. У трактаті про вступ Польщі у ЄС містяться положення щодо перехідних періодів, які дають можливість перенесення терміну застосування союзного законодавства у тих сферах, в яких із-за обсягів необхідних приготувань або їх коштовності, або суспільного супротиву прийняття зобов’язань у повному обсязі asquis communautaire з 1.05.2004 не було реальним.

Так у сфері вільного переміщення капіталу встановлено 12- річний перехідний період на придбання громадянами ЄС землі та нерухомості у Польщі. У сфері вільного переміщення громадян встановлено 7- річний перехідний період для польських громадян в питаннях працевлаштування в інших країнах ЄС. У галузі вільного переміщення товарів до кінця 2008 р. польські виробники фармацевтичних препаратів мають завершити реєстрацію ліків згідно з європейськими нормами.
У сфері конкурентної політики встановлені допустимі розміри державних пільг для підприємств, що діють у СЕЗ, збільшено норми допомоги на інвестиції пов’язані з досягненням стандартів у галузі екології. У транспортній сфері встановлено кількарічні взаємні обмеження щодо доступу на ринки перевезень. У найчутливішому – аграрному секторі компромісу з ЄС довелося досягати і в питанні прямих доплат для сільгоспвиробників і щодо квот обсягів виробництва і у сфері ветеринарно-санітарних норм. Приєднавшись до спільної торговельної політики ЄС Польща прийняла союзний митний тариф, усі правила регулювання товарообміну та стала стороною торговельних угод, укладених Євросоюзом в минулі роки. Для польських імпортерів це означає зниження ставок ввізних мит, а для експортерів - підвищення конкурентноздатності польських товарів (наприклад сільськогосподарської продукції). Але не лише приєднання до цивілізованих правил функціонування єдиного ринку та спільної торговельної політики є тими суттєвими перевагами, які Польща пов’язує зі своїм вступом до ЄС. На економічну ситуацію в Польщі у найближчі роки безперечно важливий вплив матимуть фінансові надходження з європейських структурних фондів. І якщо у зв’язку з одночасним вступом великої кількості нових членів можливості таких надходжень є дещо урізаними і, можливо, не в повній мірі відповідають очікуванням польської сторони, все ж, якби там не було, загальна квота зобов’язань для Польщі зі структурних фондів Євросоюзу становить на період 2004-2006 р. - 4219, 8 млн. євро, що для початку є зовсім непогано.

Нова українська влада виконуючи свої передвиборні обіцянки напевно зможе змобілізувати українське суспільство на досягнення такої амбітної мети, як вступ до Європейського Союзу. Адже лише звідти ми можемо очікувати приходу нових технологій, нового менеджерського мислення, нової підприємницької етики, нового стилю нашого громадянського життя. І ці наші зусилля дозволять незабаром молодому поколінню українців стати повнокровними громадянами великої об’єднаної Європи. Звичайно, що ситуація після обрання Віктора Ющенка на президентський пост створює нормальні умови для реалізації такої політики. І для її втілення зовсім не треба буде проявляти героїзм. Достатньо буде лише ретельно працювати.

І назавжди відійдуть в минуле часи, коли за публічне висловлення своїх про-європейських уподобань шляхом голосування на сесії обласної Ради проти ідеї ЄЕП, окремих голів районних адміністрацій Львівщини брутально виганяли з роботи. І робив це не африканський вождь дикунів, а президент європейської країни зі своїми місцевими посіпаками.

Юрій Пукальський
Віце-президент Львівської ТПП