Скільки не заходила мова про реконструкцію нашого Майдану Незалежності, більшість моїх знайомих кажуть одне й те ж саме: Зіпсували". Не хочу образити архітекторів, що натворили всі тії чудеса, але як на мене, вони трохи перестарались: що занадто - то не здраво.
Центральний майдан нагадує звалище найрізноманітніших фігурок, статуеток, ліхтариків, воріт, куполів і т.под. Посеред всього цього височіє самотні, змучена незчисленним" кислотними дощами постать дівчини зі змоченими у позолоті ручками і личиком, із гілочкою над головою. Колись світле, на вигляд зовсім чистеньке Тї вбрання посиніло, як після прання у синьці, і на фоні вечірнього київського неба воно десь губиться, губиться-а потім ти вже зовсім не бачиш тієї нещасної, що символізує нашу незалежність. І вже зовсім абсурдно, як кажуть, "не в тему", миготять біля неї по колу вогники: червоний, жовтий, зелений, червоний, жовтий, зелений- Здається, що зараз з'явиться вічний працівник Інституту часу Вертер і скаже тобі:
- При-віт, Джу-лі-яІ
Збоку, як сиротина під тином, сидить Ма-май. Бідолашний! Зажерливі капеїшники (тобто, студенти КПІ) навіть пляшку у нього з рук видерли. І не повернули. Довелося скульпторам зробити славетному козарлюзі пластичну операцію на руці. Рубці та інші неприємні наслідки хірургічного втручання може побачити самі А-а-а-а, до речі, там ще й гумова корова стоїть, прямо за козакомі Фіолетова така, знаєте, велика, із хвостом, як пензль мистця - одним словом, МІЛКА. Проте вона зовсім не заважає квартету наших щасливих, двічі втілених у скульптуру, предків, які замріяно дивляться на надписи:
Метробуд, Славутич (і далі по колу), що височіють на майданівських будинках.
А охоронець київського добробуту, мабуть, страшенно сліпить їм очі своїми золотими, як сонячне світло, латами і крилами, бо його приліпили на ворота, які стоять збоку на майдані, прямісінько напроти сповитих
у мрійливий серпанок братів і сестриці! Взагалі, -гі набіло-вибілені-червоно-цегляні ворота там (перепрошую за тавтологію) ні в тин, ні в ворота, або, як ще кажуть, на городі бузина, а в Києві - дядько. От тільки у адаптації до теми нашої розмови - на городі бузина, а у Києві на Майдані реконструктори "відірвались" по повній програмі.
О, ще одне (ледь не забула)! У нас у центрі столиці щось забагато підземних міст і тунелів. Я тут подумала: а якщо у однин "прекрасний" день все це гепнеться? Але ж я не песимістка-Єдине, що мене радує, - це нова назва готелю "Москва". Нарешті додумались на звати його по-іншому - а то цей об'єкт був постійною згадкою про те, що від нашого північного сусіда не так уже й легко втекти-Ще фонтану шкода... Там так приємно було хлюпатися на день Києва..
.. по новеньких вимощених плитах бредуть дітлахи. Обшарпані, брудні, вони пильно приглядаються до перехожих. У одних в очах сподівання, у інших - неприхована злість. Тм немає куди піти, їх ніхто не чекає. Яка їм користь від тієї незалежності, що гордо, а, може, і не дуже гордо височіє у темно-синьому вечірньому небі! Може, не на те гроші тратимо?

Джулія

фото Г.Богапова