УРП "Собор"

Здоров 'я Президента не може бути закритою темою

Відкритий лист Президентові В. Ющенку

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Ще 7-ого лютого ц. р. до Вас з листом звернулися два 64-річні українці. Ви за доброї пам'яті могли б їх пригадати, бо з обома свого часу зустрічались. Перший: Юрій Гнаткевич - депутат Верховної Ради 1-ого скл., багаторічний Голова Київської „Просвіти", а нині - Голова Київської міської організації УРП „Собор". Другий: Валерій Петущак, який десять років тому здійснив навколосвітню подорож на яхті „Лелітка", а нині - керівник страхової кампанії „Рокада". Обидва є близькими партійними колегами Анатолія Матвієнка, Костянтина Ситника, Сергія Шевчука, Григорія Омельченка, Левка Лук’яненка.

Нас спонукала звернутися до Вас тривога за здоров'я народного Президента, а отже, тривога за долю України. Ми усвідомлюємо делікатність порушеної теми як для публічного обговорення, але водночас ми виходимо з того, що ця тема всім відома і всіх вона болить.Ми просили Вас прийняти для двадцятихвилинної розмови лікаря Сергія Коломійця, аби він міг запропонувати Вам свою власну концепцію повернення Вашого здоров’я та обличчя до „довиборчого" стану. Ми добре розуміли, що пропозицій і порад у Вас надлишок. Аби довести обґрунтованість свого звернення, ми влаштували кілька інтерв’ю з лікарем Коломійцем, які були опубліковані в різних газетах та інтернетвиданнях, зокрема в ,,Україні молодій" від 3 березня, а їх електронні варіанти ми надсилали на Ваш Е-mail. Одночасно ми в різних формах і в різний час передавали Вам свою пропозицію в Секретаріат Президента, а також через близьких до Вас людей і навіть через М. Поліщука. При цьому ми проявляли достатню впертість і наполегливість, бо були і залишаємося переконаними, що сучасна медикаментозна медицина не може відновити стан Вашого обличчя. Ми впевнені, що і Ви вже переконалися в її обмежених можливостях.

Наш власний досвід позбавлення від „невиліковних" хвороб (нас лікував Сергій Коломієць) підказує інший, на наше переконання, єдино вірний у даному випадку шлях. Протягом тривалого часу ми мали багато нагод спостерігати, як наш лікар „витягував з того світу" тих, кого медики вже „списували", посилаючись на „очень тяжелый случай". Ми знаємо людей, яких він вилікував від надзвичайно складних захворювань шкіри. Ми самі не є лікарями, але ми добре вивчили, зрозуміли й сприйняли наукові основи методики, якою користується С. Коломієць. Ця методика базується на оздоровчих гігієнічних методах і є розвитком методів лікування знаменитого українського лікаря Вітольда Камінського, якого за кордоном називали Богом медицини і якому нещодавно в Києві було відкрито пам'ятну дошку. В. Камінський закінчив медичний університет у Лейпцігу. Він обирався почесним членом трьох закордонних Академій. Він не лише лікував, а виліковував людей. Через утиски влади і заздрісників Камінський був змушений переїхати з Києва до Бучі, хоча від цього черги хворих до нього не зменшилися. Звичайно, про нього нічого не розповідають у наших медичних університетах. Про нього не згадують доктори наук і академіки від медицини. Про нього нічого не знають у Міністерстві охорони здоров'я. Поза сумнівом, про нього нічого не чули Ваші особисті лікарі.

Величезна фармацевтична індустрія і все, що за нею стоїть, базується на лікуванні мазями, крапельницями, уколами, таблетками, тобто введенням в організм хворого, вже переобтяженого шлаками, токсинами, продуктами гниття та бродіння, ще додаткових чужорідних для організму речовин. Школа В. Камінського - це лікування шляхом природного очищення організму від токсинів, отрут, солей, продуктів розпаду, нагромадження яких і є, власне, головною причиною будь-якої хвороби чи патології.

Шановний Вікторе Андрійовичу! Нами керує впевненість, що саме Сергій Коломієць, сучасний послідовник В. Камінського, здатен повністю відновити Ваше здоров’я. Його методи лікування пасують Вашій активній натурі. Це ті методи, які відкрили б Вам нове бачення і розуміння людського організму як частини створеної Богом живої природи і на довгі роки повернули б Вам щастя користуватися повноцінним фізичним здоров’ям. Але ми зрозуміли, що наша мета – добитися Вашої зустрічі й бесіди з С. Коломійцем - є справою дуже складною через позицію тих, хто Вас лікує, чи спрямовує це лікування. Зрозуміло, що вони, звівши дискусію до надто вузького кола фахівців-хіміотерапевтів і дерматологів, вважають, що тільки вони можуть лікувати правильно.

Не отримавши ні від кого жодної відповіді, ми вирішили цієї проблеми більше не порушувати. Та несподівано нам зустрілося Ваше інтерв'ю в газеті „Персонал плюс", передруковане з сайту www.tema.in.ua. Воно нас „зачепило”. Ви заявляєте там: „Місяців два тому ми вийшли на програму лікування, знайшли способи утилізації отрути. Раз в 3-4 тижні я проходитиму обстеження, щоб фіксувати кількість отрути, виведеної з організму. Почуваюся нормально.... Три тижні не бачу лікаря і забуваю, що таке хвороба..... Спочатку важко було ідентифікувати отруту, визначити її походження, вибудувати програму лікування."

Перепрошуємо, Вікторе Андрійовичу, але як фахівцям (один з нас інженер а другий викладач чужоземних мов) нам не зрозуміло, що означає „утилізація отрути”. Адже утилізують те, що ще збираються використовувати (лат. utilis – корисний). Утилізація – це доцільне використання. До речі, Вікторе Андрійовичу, свого часу Ви першим вжили словосполучення „запозичати кошти”, яке тепер так полюбили наші фінансисти, включно з В. Пинзеником. Насправді гроші позичають, а запозичають лише те, що не повертають, паприклад, досвід лікування, манери поведінки тощо. А позичені гроші треба віддавати!

Цей ліричний відступ, за який ми просимо вибачення, ми дозволили собі, щоб продемонструвати, що люди можуть помилятися навіть у сферах, де вони, здавалося б, є добрими фахівцями. Добрі лікарі теж помиляються. Принаймні, нам здається, що пояснення невдач під час лікування наслідків дії отрути і затягування вжиття заходів до їх нейтралізації через відсутність її ідентифікації є недостатньо коректним. Врятували ж Вам життя відразу після отруєння, не знаючи хто і чим отруїв! Ідентифікація отрути – це тепер швидше проблема В.Турчинова, ніж М. Поліщука. Залишається незрозумілим, навіщо слід фіксувати кількість виведеної отрути. У даному випадку швидше йдеться про виведення отрути, яка утворюється внаслідок розпаду і гниття омертвілих від дії діоксину клітин. Ми говоримо про це насамперед тому, щоб переконати Вас і лікарів, що потрібна не закрита кулуарна, а серйозна й відкрита дискусія серед широкого кола фахівців і практиків. Адже подібні випадки вже мусили бути в історії медицини.

Вікторе Андрійовичу! Сучасне лікування будується на тому, що з хворобою бореться лікар, який вважає, що він розумніший та могутніший за організм хворої людини і гадає, що він може зробити те, що не під силу хворому організмові. На жаль, лікар не є всесильним. Докази тому - безліч «хронічних», тобто невиліковних хвороб. Та невиліковними вони є тільки з позицій можливостей сучасного лікаря.

Лікарі зазвичай ображаються, коли їх критикують. Але хто ж у такому разі має право на критику як ще живі і досвідчені пацієнти? Пацієнт, який помер, уже критикувати не може. Що можуть дорікнути нині своїм лікарям Костянтин Черненко і дружина ізраїльського прем'єра Бегіна, які померли від астми? Адже їх лікували „правильно", але „случай, правда, был тяжёлый". В одного з нас двадцять п'ять років тому був ще важчий випадок з астмою, оскільки лікарі вже пропонували відрізати одну легеню, бо вона вже була „забита” шлаками, не працювала і почала розкладатися. Ще зовсім молодий тоді лікар Коломієць очистив її у простий спосіб за двадцять днів.

На щастя, є методи лікування, які базуються на тому, що організм людини має незрівнянно більші можливості для самозцілення й набагато мудріший за сучасні медицинські технології. Треба менше лікувати людину, а за допомогою оздоровчих гігієнічних процедур створити умови, за яких організм запускає програму очищення, позбавляється від шкідливих речовин й знищує вражені клітини та створює нові. У Вашому випадку ситуація спрощується тим, що Ваш організм активно локалізує продукти розпаду, блокуючи їх у шкірі.

Вікторе Андрійовичу! Зрештою, написати Вам цього відкритого листа змусила нас одна єдина фраза зі згаданого вище інтерв'ю. Ви заявили: „Я звертався до будь-якої людини, яка казала, що щось тямить у цьому питанні". З цієї фрази випливає, що попри усі наші зусилля інформація про нашу пропозицію до Вас не дійшла. А якщо дійшла, то Ви просто помилково недооцінили тридцятирічний досвід С. Коломійця у лікуванні важких хронічних хвороб, повіривши, що він нічого не тямить. Ваші лікарі намагаються „утилізувати” отруту, а слід було б капітально очистити організм та усунути з підшкірних пластів продукти розпаду клітин, що виникли внаслідок отруєння і які, будучи самі не в змозі вибратися з організму, гниють і самі продукують в ньому отруту.

Ми публічно зачепили, Вікторе Андрійовичу, тему, яку Ви свідомо уникаєте, називаючи делікатною. Але це не Ваша особиста тема. Тема здоров'я лідера нації не може бути закритою. Чому тема „отруїли чи не отруїли" а також тема „хто отруїв" були і досі є відкритими (може, ще суду дочекаємося), а тема „хто і як лікує", є закритою? Чому мають право на ходіння чутки, ніби Ваше обличчя лікує якась ізраїльська клініка, збираючись робити пластичну операцію? Чому ми навіть не здогадуємося, що Вам сказали знамениті швейцарські дерматологи? Якщо клініки в Ізраїлі й Швейцарії є такими сильними і лікують правильно, то де давно обіцяні ними результати? Делікатність теми не є приводом для її закритості на рівні людей, відповідальних за долю держави. Україна хоче, щоб її Президент завжди почувався молодо, впевнено, вільно і розкуто. Недавно Міністр Микола Поліщук в інтерв’ю для Бі-Бі-Сі сказав, що Ваше обличчя одужуватиме по мірі одужання України. Але України не хоче так довго чекати. Уже навіть у транспорті нерідко почуєш: „Неужели наша медицина ничего сделать не может?” При нагоді ми відповідаємо: „Не може, бо не знає методу лікування Камінського.” І далі: „А кто это такой?”- „Це той, хто лікував і виліковував простою водою і до якого стояли довгі черги.”

Не шукайте лікарів за кордоном, Вікторе Андрійовичу! Зверніться до послідовників нашого українського лікаря Камінського. На жаль, їх в Україні, дуже мало. Зате є багато хворих. І це незважаючи на величезну кількість аптек і чудових ліків.. Ми впевнені, що вони Вам зовсім не потрібні. Вони лише шкодять Вам. Ось чому ми знову і знову порушуємо цю делікатну для Вас тему. Вибачте, що порушуємо публічно. Але ж в інший спосіб наші звернення до Вас не доходять.

З повагою і вірою досвідчені пацієнти,
Юрій Гнаткевич
Валерій Петущак