мета | програмові документи | історія створення | акції | заяви інформаційні повідомлення | публікації | вступ у партію трибуна народна | трибуна депутатська
	Анатолій Матвієнко: «З’їзд завершить процес виходу партії з кризи»

Текст виступу голови Української республіканської партії «Собор» на засіданні Центральної Ради партії 5 листопада 2005 року

Шановні колеги! Шановні побратими!

Кожен з нас із хвилюванням шукає відповідь на запитання: що ж відбувається у партії? Як на мене, криза досягла свого максимального насичення, і зараз триває болісний і непростий період розв’язання цієї кризи.

Наскільки ж незворотною була криза, яку ми переживаємо? Якими причинами вона була викликана?

УРП «Собор» в 2001-2002 роках об’єднувалася під місію – ліквідація кучмівського режиму. Цим однаково була запалена ліберально-консервативна, інтелектуально стримана УНП «Собор» і традиційно радкально-консервативна УРП.

В лавах цих середовищ були прихильники як Ющенка, так і Тимошенко. Але розуміння того, що лише єдність цих двох політиків гарантує успіх, не викликало напруги в партії.

Ми виконали етапну місію повалення режиму Кучми і постали перед завданням творення. Однак, частина партії виявилася до цього готовою, інша - породжена лише для барикадного протистояння.

Одна частиина об’єднує самодостатніх людей, які не шукають винних у своїх проблемах та здатні ці проблеми вирішувати. Інша частина ображена, що її страждання не поціновано, і ця образа заволоділа і владарює ними.

Нас ділить також і те, що Ющенко і Тимошенко є різними. Ющенко – ліберальний консерватор, швидше європейського типу політик. Тимошенко – класична ліва з ознаками цинічного «совдепівського» прагматизму, прагненням до необмеженої влади та одноосібного диктаторського способу організації цієї влади. Так, з нею цікаво боротися за владу, але з нею небезпечно цією владою розпоряджатися.

Але Ющенко незрозумілий майданній психології серйозно хворого суспільства, і в своїх діях він неадекватний очікуванням майдану. Він помиляється, і помиляється боляче, але він розуміє, що феєрверки майдану не можуть бути способом життя суспільства.

Ось чому, в той чи інший спосіб йти за Ющенком чи підтримувати його не дуже популярно. А так хочеться купатися в славі визнання майдану!

Юлія Володимирівна, навпаки, - адекватна очікуванням майдану, психологічно сумісна з ним. Тому зараз вона знаходиться в піку своєї популярності. Але згадайте період її роботи в уряді, коли за паливною кризою йшла м’ясна, за м’ясною – цукрова, за цукровою – хлібна і т.д. Це є ціна її загравання та її ментальності загалом.

А звідси – ще одна проблема, яка загострює кризу в партії. Це здатність чи нездатність розуміти, що стаючи на дорогу 2006 року, ми повинні відповідати на запити і 2009-го року.

Я маю сьогодні великі сумніви щодо того, чи будемо ми підтримувати кандидатуру Ющенка на виборах президенента України в 2009 році. Але я не маю жодного сумніву, що кандидатуру Юлії Володимирівни я особисто підтримувати не буду, як і не буду підтримувати цю кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. На посаду віце-прем’єра – Юлія Володимирівна кандидатура ідеальна, але тільки не на посаду керівника уряду.

Все це пояснує вагання значної частини партійців, які виступають за нові чітки домовленості з Юлією Володимирівною, якщо вже УРП «Собор» вирішить взаємодіяти з Юлією Володимирівною.

Але це дратує іншу частину. Ту, яка про все це просто не хоче думати бо їх затьмарила думка, що саме з БЮТ партія буде парламентською і матиме найбільше представництво у всіх органах представницької влади. У руках цих людей синиця, і на журавля в небі вони цю синицю ні за що не проміняють. Заради своєї прагматичної ідеї (влади! Влади! Влади!), вони, як на мене, не зупиняться ні перед чим. Навіть перед ціною нищення партії. Є велика небезпека, що сценарій для цих людей написано не ними самими, а командою Тимошенко, і за цим сценарієм нищимося не ми, а Тимошенко нищить цю групу, щоб потім ні перед ким не мати ніяких зобов’язань.

На жаль, в жернова цього протистояння попадають як з однієї, так і з іншої сторони тисячі людей, наших партійців та прихильників, які нічого цього не знають і є жертвами сформованих ілюзій через відсутність правдивої інформації. Нашими опонентами ці люди втягуються у протистояння під гаслом: хто не з нами, той проти нас. Наруга набула неймовірної величини. Проявляється вона в цинічних заявах, в персональних образах, в абсурдних сценаріях з’їзду, в захопленні офісу, в викраденні свідоцтв обласних організацій та творенні їх клонів, в підробці печатки та звинуваченні нас в тому, що наша оригінальна печатка є фальшивою. Наруга проявляється у публічній демонстрації лютої ненависті до тих, кого вони ще вчора називали братами. Як наслідок свого безсилля – масове так зване виключення з партії всіх, хто не з ними.

Чи є шлях до примирення? Я його не бачу після того як зробив чотири спроби – безрезультатно. Нам краще розійтися. Лише це, очевидно, може бути предметом переговорів. Хоча і в цьому питанні, я далеко не певен, що ми матимемо якийсь позитивний результат. Втім, як саме цивілізовано розійтися і є предметом сьогоднішньої розмови.

Лагітимність наша не викликає ні в кого сумнівів. Саме тому, очевидно, наші опоненти й не подають до суду. Ми маємо легітимну Центральну раду, Провід та Контрольно-ревізійну комісію. І, отже, ми маємо всі підстави для того, щоб виконати нагальні завдання, що стоять перед УРП «Собор».

По-перше, нам потрібно зміцнити та оздоровити структуру в тих областях, де у нас є певні проблеми. По-друге, очевидно вже сьогодні ми повинні йти на розпуск кількох територіальних організацій та формування там нових, здорових структур. В свою чергу на місцях ви можете ініціювати розпуск тих районних організацій, які не визнають рішень статутних органів, а отже порушують Статут партії. По-третє, нам потрібно швидко організаційно перелаштуватися, провести коніференції, і якнайшвидше скликати З’їзд та ним завершити процес виходу з кризи. По-четверте, на з’їзді ми нарешті повинні вирішити питання нашої участі у виборах 2006 року.

Тут хотілося б зупинитися детальніше. Очевидно, що наразі ми повинні відмежуватися від БЮТ, принаймні, за умови мого лідерства в партії. Також ми повинні активізувати політичні консультаці з потенційними учасниками Правиці, партії «Пора» та НСНУ. Я збираюся провести відповідні консультації також і з Президентом та прем’єр-міністром. Звичайно ж, ми повинні виконати наше завдання щодо того, щоб УРП «Собор» стала парламентською партією. У той же час, ми також маємо усвідомлювати, що останні внутрішньопартійні конфлікти дещо підірвали нашу вагу в українському політикумі.

Для того, щоб зупинити цей процес, керівництвом партії було здійснено комплекс дій. Ми зверталися до Міністерств юстиції, куди передали документи і стенограми, що підтверджують юридичну легітимність нинішнього керівництва партії. З приводу підробки нашими опонентами печатки ми також зверталися до правоохоронних органів. Ми постійно консультуємося з юристами – цей напрямок координує заступник голови партії Микола Яковина. Зараз ми вже майже облаштували партійний офіс на перетині Червоноармійської та Саксаганського, і швидше за все ми розпрощаємося з офісом на Лабораторній – строк оренди приміщення там вже закінчується.

І, звичайно ж, ми готуємося до З’їзду, і дуже сподіваємося на Ваше сумління.

Насамкінець. Я розумію свою провину у нинішній ситуаці, і прошу перед Вами вибачення. Однак думаю, що мої навіть помилкові дії лише прискорили процес, що був неминучим. Тож, сподіваюся, що гіркі часи вже позаду. Бажаю Вам добра і здоров’я.

Слава Україні!