мета | програмові документи | історія створення | акції | заяви інформаційні повідомлення | публікації | вступ у партію трибуна народна | трибуна депутатська
	Звернення до всіх членів УРП “Собор”

Дорогі побратими,
шановні однопартійці!

Події 22 жовтня завдали тяжкого удару авторитетові нашої ще вчора згуртованої партії. Вся Україна з екранів телевізорів бачила залу Київського будинку архітектора, де під охороною осіб кримінальної зовнішності відбувався трагіфарс, який дехто гордо називає “ХУ з’їздом УРП “Собор””. Бачили, як з оточеної заздалегідь привезеними “братками” президії в мегафон керують групою людей, у засліпленні вже не здатних почути інших. Бачили, як відштовхують від трибуни й б’ють тих делегатів, які протестували проти організованого кимсь шабашу.

Це змусило велику групу делегатів покинути залу й виступити заявою про нелегітимність ганебного дійства. Центральна Рада партії, на яку згідно зі Статутом покладено функцію організації та забезпечення проведення з’їзду, оголосила про нечинність зібрання в залі Будинку архітектора та всіх ухвалених там рішень, підтвердила мої повноваження як голови партії, засудила винних у порушенні статутних та етичних норм, обрала новий склад Центрального Проводу та нових заступників голови партії. Міністерство юстиції України підтвердило, що не має підстав сумніватися в правомірності нашої позиції.

Сьогодні в багатьох коментарях лунає твердження: партію “кололи”, бо більшість партійців є прихильниками дальшої участі УРП “Собор” у Блоці Юлії Тимошенко, на той час коли голова партії наполягав на її блокуванні з УНП в рамках “Української правиці”. З усією відповідальністю заявляю: це не так, і в цьому може пересвідчитися кожен, хто прочитає текст мого виступу, який мені так і не дали виголосити 22 жовтня в залі Будинку архітектора.

Я ніколи не заперечував можливості участі партії в виборах у рамках БЮТ, але я завжди ставив собі й іншим запитання: в ім’я чого ми маємо йти на такий крок?
Увійшовши (ще як дві окремі партії – УРП та УНП “Собор”) до БЮТ у липні 2001 року, ми виконували там свою місію, тримаючи на одній політичній орбіті Юлію Тимошенко й Віктора Ющенка, забезпечуючи можливість їхнього об’єднання у вирішальний момент. Правильність нашої тактики засвідчили події 2004 року.
І сьогодні умовою нашого входження в БЮТ я вважаю згоду Юлії Тимошенко на об’єднання з Віктором Ющенком, бо тільки це відкриває нам перспективу демократичної, європейської української України. Натомість для моїх опонентів важливі були тільки гарантовані мандати в Блоці Юлії Тимошенко – у тому числі й ціною дальшого нарощування політичної й соціально-економічної нестабільності в Україні. Такої позиції я не приймаю й ніколи не прийму.

Підкреслюю: я гарантую проходження партії до парламенту, бо тільки так вона зможе виконати покладену на неї місію. Сьогодні в переговорах з очолюваним мною легітимним керівництвом УРП “Собор” зацікавлені не лише ВО “Батьківщина”, але й НСНУ, УНП, “Пора”, інші політичні сили. А відтак наша партія може реально впливати на передвиборчу ситуацію як самостійна авторитетна сила. Натомість в групі моїх опонентів зацікавлена тільки ВО “Батьківщина” – і то тільки тому, що вони беззастережно погоджуються ввійти до БЮТ у ролі безсловесного молодшого партнера, який не має власної думки.

Сьогодні наше спільне завдання – остаточно визначитися на ХУ надзвичайному з’їзді УРП “Собор” щодо позиції партії на майбутніх виборах. Я обстоюватиму таку позицію, яка слугуватиме національним інтересам і відкриватиме політичну перспективу самій партії. Альтернативою сьогодні може бути лишень втрата УРП “Собор” політичної суб’єктності, а участь нелегітимного відламу партії в формуванні БЮТ може лишень поставити під сумнів легітимність усього блоку й стати підставою для порушення питання про зняття списку БЮТ з реєстрації.

Переконаний – більшість партії здатна зробити сьогодні виважений відповідальний вибір. Але для цього нам треба відновити єдність партії, суворе дотримання статутних норм і права кожного члена партії висловлювати й обстоювати свою думку. Виконуючи рішення Центральної Ради, Центральний Провід партії доручив усім партійним організаціям визначитися щодо подій 22 жовтня, бо партія як єдиний дієздатний організм може існувати лише в рамках легітимних процедур, визначених її Статутом.
Переконаний: історія УРП “Собор” – найпершої політичної партії сучасної України – не закінчилася 22 жовтня. Нашими спільними зусиллями ми перегорнемо цю ганебну сторінку, а партія в обраному 2006 року парламенті й місцевих радах послідовно обстоюватиме свою мету – побудову національної соборної демократичної європейської України.

З повагою
Голова УРП „Собор” Анатолій Матвієнко